Православні Білогородки: "Забрали храм, а новий будувати не дають"

Усміхнених, піднесених та вельми працьовитих людей застала наша знімальна група за будівництвом храму у селі Білогородка Дубенського району Рівненської області. Дорослі, юні та старенькі - усі покоління впродовж кількох місяців долучаються до цієї благодатної справи... Рік назад у селі відбулося рейдерське захоплення церкви, за цей час релігійна громада Української Православної Церкви не тільки не розійшлась, а навпаки, ще більше здружилась.

Усміхнених, піднесених та вельми працьовитих людей застала наша знімальна група за будівництвом храму у селі Білогородка Дубенського району Рівненської області. Дорослі, юні та старенькі – усі покоління впродовж кількох місяців долучаються до цієї благодатної справи... Рік тому у селі сталося рейдерське захоплення церкви, за цей час релігійна громада Української Православної Церкви не тільки не розійшлась, а навпаки, ще більше здружилась.

Отець Віталій: «Я замітив, за 4 роки мого настоятельства вже буде, що люди стали твердіші в вірі, ті, що лишилися. І якось так відчуває моя душа і моє серце, і бачу по людях, що ближче горнуться до Бога».

Тільки ось знайшлись люди, котрим таке єднання вірян УПЦ села Білогородка не до вподоби. Сільська голова Ірина Івашинюта жодного разу до села не навідалась, щоб поцікавитись життям-буттям тих, хто привів її до влади. Втім, скарги до управління землеустрою пише регулярно, в яких вказує на незаконне будівництво та вимагає вжити заходів.

Ніла Сторожук, прихожанка УПЦ с. Білогородка Дубенського району Рівненської області:

"Ні одного разу ніколи не приїхала, ми їй казали, вона не показала носа сюда. І нехай не думає, церква буде в нас. Ми що, не люди? Баптисти мають своє, штунди… а ми хочемо по-такому молитися, що вони нам, заборонять?"
 
Раїса Ковалець, прихожанка УПЦ с. Білогородка Дубенського району Рівненської області:

"Голова сільської ради була тут, як відбирали церкву, вона її опечатувала і казала, чим я вам поможу, хіба тільки виділю землю під будівництво, ото виділили, бачите як? Отепер насідають на хазяїна того, що дав землю громаді і робиться пекло, і подають в суд, і платимо штрафи".

Щоб пересічному глядачеві стала зрозумілою суть обурення селян Білогородки, повернемось до подій 2015 року.

Отець Анатолій Богданов, в.о. благочинного Дубенського благочиння: 

"Це був мій перший відповідальний момент в моєму духовному житті, коли забирали церкву від громади. Ми побачили цей трагічний розподіл громади, багато було приїжджих людей з політичних партій. І сама голова сільської ради керувала всіма цими подіями. Близько 12 години вона опломбувала храм, щоб заспокоїти всіх, але це все було блюзнірство. Навмисне, щоби на другий день вони прийшли і відкрили церкву, зрізали замки".

Викинувши вірян, які десятиліттями молились у церкві, у буквальному розумінні, на вулицю. Нові власники – громада Київського Патріархату – не дали змоги забрати навіть церковну літературу на старослов'янській мові".
  
Володимир Хоптюк, регент хору с. Білогородка Дубенського району Рівненської області:

"Від нас відібрали все те, що ми нажили, наші діди, наші батьки, наші прадіди. Вони кажуть – ми все зробили, да де ж ви зробили? Я з дитинства ходжу в ту церкву, бо я був послушніком 4 роки, співав в хорі з 49 року. З 79 року я вже псаломщиком. Пішов, кажу, дайте мені хоч літературу, щоб я мав з чогось служити. То треба питати громади. Кажу, громада, ви мені позволите забрати свою літературу церковну? Ні, не дамо. Чому не дамо, бо вважали, що ми покрутимось, вернемось і прийдемо туди в розкол".

Звісно, назад до захопленого храму, ніхто з вірян УПЦ не повернувся. Спочатку молились у хатині, потім зрозуміли, що час подбати про зведення нової релігійної споруди. Звісно, пам'ятаючи обіцянки, звернулись за допомогою до сільської голови про надання земельної ділянки, натомість наштовхнулись на відмову. Тоді знайшли відповідне місце самотужки.

Євген Фесюк, прихожанин УПЦ с. Білогородка Дубенського району Рівненської області:

"Ми не мали де подітися, пішли на хату і громада вирішила, що потрібно побудувати церкву. Питання стояло за землею… Облюбували місце це. Саме красиве, на горбочку, мій город. Я зразу сказав – всьо, будемо строїться".

Щоб розпочати за погожої погоди, селяни вирили рови під заливку і звернулись до сільської ради, аби змінити цільове призначення земельної ділянки, наданої Євгеном Фесюком. Втім, отримали другу відмову від Ірини Івашинюти.

Отець Анатолій Богданов, в.о. благочинного Дубенського благочиння:

"Ми не розпочинали незаконно, як казав о. Віталій, звертались до голови сільської ради, що буде розпочато будівництво, але сесія не прийняла ніякого рішення".

Реакція сільської головихи на будівництво церкви у селі Білогородка була миттєвою – виїзд чиновників з управління землеустрою і штраф.

Отець Віталій:

"Коли нам дали перший припис, ми доробили фундамент і припинили будівлю. Дзвонить до мене... Що у вас там, бо знову надійшла скарга, що ви будуєте? Я кажу, ми припис получили, заплатили штраф, ніяких будівель не відбувається. Він приїхав, дійсно, нічого немає, ніякі будівні роботи не виконуються. Він каже, будматеріали ви маєте право завозити. Я дзвоню до Ірини Іванівни, головихи. Ірина, ви були в нас у Білогородці, де ми почали будівництво, каже, ні, не була. А чому ж ви пишете знову скарги, що ми будуємо. Ви приїдьте подивіться, чи так усе, чи ні. Каже, я нічого не пишу. Як не пишете – скарга надійшла, їдуть знову складати акта. Забрати помогли, відібрали, нас пощитали ні за що. А ми що, не люди? Ми такі самі ваші сільські люди, як і ті, що ходять в Київський Патріархат, так що ви повинні сприяти. Вона вибила трубку, не захотіла розмовляти".

Після вищезгаданого дзвінка ще двічі релігійна громада Української Православної Церкви зверталась на сесії сільської ради з проханням змінити цільове призначення землі, на якій будується церква, і двічі отримала відмову. Третя спроба залучитись підтримкою сільського керівництва відбулась 3 грудня 2015 року, зрештою, чуда не сталось.