Дуже би хотілося, щоб розум і людяність все ж таки перемогли
Якось один святий сказав, що Бог не створює із зла добро. Але він допускає іноді зло, для пробудження сплячого добра.
Якщо Бог за нас, то хто може бути проти нас?
Якось один святий сказав, що Бог не створює із зла добро. Але він допускає іноді зло, для пробудження сплячого добра.
В першу чергу в нас самих. В нашому духовному житті. Переключити наше Церковне життя від формальної «обрядовості», в воістину духовне і діяльне християнське життя.
Можливо прозвучить дивно, і для когось незрозуміло. Але все ж таки, при всьому тому беззаконні, яке відбуваються по відношеню до Церкви. При всіх злочинних діях деяких персон і сил, по відселенню до вірян і духовенства. Все ж таки, я бачу тут і декілька світлих сторін.
Якщо ми подивимося на всі ці речі не з мирської сторони, а з духовної.
По -перше. Це все очищує нашу Церкву. Очищує від вовків в овечих шкурах, від приспособленців. Очищує Церкву від «не її людей». А тимчасових. Чи тих, хто віруючий тільки по імені, а не на ділі. Очищує від зрадників і іуд.
І показує істине лице багатьох. І не тільки віруючих УПЦ. А і влади, представників інших конфесій, і їх християнський прояв «любові». Коли вони нападають на храми, зводять наклепи і плодять ненависть.
По -друге. Вони можуть відібрати тимчасово наше майно, будівлі. Це вже було не раз на протязі існування Церкви. Її руйнували, закривали і інше. Але вона завжди відроджувалася, як фенікс із попелу.
( Хоча звісно, це не означає, що віруючі повині зараз все віддавати і не боротися за свої храми, і не захищати свою віру).
Та доля тих хто це робив, хто гнав Церкву, була не досить хорошою. Історія це добре пам’ятає. І якщо не тут на землі, то після смерті вони отримали сповна за свої дії.
Але навіть зважаючи на це, вони ніколи не зможуть забрати віру із наших сердець. Ми навіть не будемо йди далеко, згадуючи гоніння на перших християн. Які продовжувалися потім всю історію Церкви.
Згадайте останні гоніння в часи більшовиків, ссср. Так вони закривали храми. Так вони намагалися знищити Церкву.
Але Церква жила. І житиме до останніх часів. Як би її не намагалися знищити темні сили, і люди, які їм служать.
Жила таємно. Жила в квартирах і домівках віруючих, де вони збиралися для молитви і богослужінь.
Жила в старцях, які в ті часи Бог посилав людям для духовної втіхи і настанов.
В такі часи і народжувалися справжні віруючі.
Бо бути віруючим в часи мирні легко. А бути віруючим в часи гоніть, переслідувать. Завжди залишатися вірним Богу і Церкві. На це здатні тільки справжні вірні Богу християни.
По- третє. В такі часи Бог приводить до тями не тільки сплячих віруючих. Але і в першу чергу духовенство. Частина якого нажаль, забула про духовність. І стала формально- обрядовою частиною Церкви. Але втратила своє пастирське призвання, місіонерське. Часи гоніть відкривають нам і справжніх пастирів Церкви. Хто дійсно Божий. І справжніх віруючих.
Пам’ятаєте як святі пророчили, що в останні часи, будуть будуватися храми, будуть золотитися куполи.. але духовне життя буде в занепаді.
Тому, такі речі можливо Бог і допускає нам, як люблячий Батько, щоб ми духовно прокинулися, протрезвіли. І терестали бути віруючими формально. І почали жити справді по християнські.
Ну і звичайно, в такі часи Бог чекає від нас сповідницства віри. Вірності Йому і Його Церкві.
Чекає, що віруючі будуть захищати свою віру і святині. А не мовчки дивитися, як безбожники її оскверняють.
А тепер питання до тих, хто відбирає храми у Церкви.
1. Хто буде жити в цих монастирях і ходити в ті храми ? Якщо в конфесії, яка ці храми хоче забрати собі, своїх монахів ледь вистачає. Більшість із яких ідуть в монахи заради «просування» по єпископській кар’єрі.
2. За які кошти будуть будувати нові храми і підтримувати старі в життєвому стані ( ремонтувати, платити за комунальні і інше)?
Тому що прихожани УПЦ, за рахунок яких будувалися ці храми, відновлювалися. За рахунок яким жив приход, не будуть жертвувати туди більше гроші. Після того як на їх Церкву нападали, відбирали їх храми і інше.
А це мільйони віруючих. При чому значна частина із них не просто «захожани», які приходять до храму тільки на Пасху чи великі свята. Але дійсно живуть вірою і Церквою. І є постійними і активними прихожанами.
Ви скажете будуть нові прихожани це робити?
А чи будуть вони? Тому що 90 % тих, хто кричить зараз за переходи храмів від УПЦ до іншої конфесії, часто взагалі не мають до Церкви відношення, і не ходять до неї. Або взагалі атеїсти чи люди іншої віри.
І думаєте, якщо храми перейдуть до іншої конфесії вони будуть туди ходити і давати туди кошти на життя приходу?
Я маю на увазі не добровільний перехід, коли дійсно громада так вирішила, а коли це робиться силою і рейдерством, проти волі людей, які є прихожанами цього храму, чи монастиря.
Я дуже сумніваюсь.
То ви хочете забрати їх, щоб вони просто пустували. Не вам ні нам, так?
Багатьом із цих людей плювати на Церкву і Православ’я. Їх ціль просто ненависть до УПЦ. Чи влаштовувати там замість Богослужінь концерти і пляски, які ви вже не раз робили в відібраних храмах. Оскверняючи святі місця.
3.А чи буде благодать в таких храмах? Чи буде Бог там, де Його храми, нехтуючи заповідями і людяністю, силою забирали, били віруючих, створювали наклепи, ненависть і в цілому робили проти Церкви і віруючих усіляке зло. Це по християнські?
Так, святе місце завжди буде святим. Але чи буде благодать Божа на службах тих конфесій, які подібним чином захопили ці храми. Де тут місце Христу? Де те, заради чого Церкву Бог і створив, і міссія якої привести людину до Бога і життя по заповідям.
Тому що в таких конфесіях я бачу тільки мирські амбіції і ідеології. Де місце Бога хочуть зайняти чим завгодно, будь якими гаслами і ідеями. Але не вірою. Тут більше політика.
4. Ну і звичайно, мільйони віруючих і духовенство, громадяни України, які мають такіж конституційні права і свободи (в тому числі віросповідування) не будуть просто сидіти і спокійно дивитися, як їх храми відбирають і оскверняють. І будуть захищати свою віру і Церкву. Всіма законними шляхами. В тому числі через міжнародні інстанції. Ці храми будувалися і відновлювалися за наші кошти і пожертви. Силами духовенства і вірян УПЦ . І ці церкви і монастирі завжди належали нашій Церкві.
Але дуже би хотілося. Щоб розум і людяність все ж таки перемогли. І ми зрозуміли, що нам потрібно не ненависть і розбрат. А єдинство і повага. Особливо в такий тяжкий період війни, перед очима зовнішнього ворога.
Шукати те, що єднає всіх , а не розділяє і робить один одного ворогами.
Хоча нажаль, с кожним днем віри в такий розвиток все меньше. Тому що бачу тільки все більше ненависті, розбрату і іншого.
Але на все воля Божа. Що людині не під силу, Богу можливо все.
(в коментарях посилання на інші схожі теми).
