Без права на захист

            Без права на захист
   Сьогодні - 3-тя доба протистояння у селі Грибовиця, де прихильники УПЦ КП захопили житло священика УПЦ. Вимога рейдерів проста - "виписуйся і виселяйся"! Інших пропозицій розкольники не розглядають, дотепер перебуваючи у будинку отця Ігоря Маргіти.
  В силу обставин я перебував у будинку в перший і другий день конфлікту. Спостерігав за всім особисто, вмовляв, деколи навіть сперечався, але все марно. Люди, більшість з яких віком за 50, абсолютно не поступливі у своїх намірах.
  Протягом двох днів на ситуацію також намагались вплинути вищі чини районної і обласної поліції, однак і в них нічого не вийшло. Представники УПЦ КП не визнають законів, судів та навіть елементарних морально-етичних норм. Називають свою акцію - "наш маленький майдан".
  В силу юридичних колізій, даний будинок юридично не належав нікому... хто ж знав, що в селі може дійти до подібного. Була собі, як в народі кажуть, - церковна хата. Всі чітко знали, що в ній має жити священик, який у селі служить. Так і було. Так, поки що, є.
  Отець Ігор зі своєю сім'єю прописані у цьому житлі. Саме це найбільше коробить наших "братів по вірі". Саме до добровільно-примусової виписки з оселі вони схиляють його вже кілька днів поспіль. Інакше, - кажуть, - не підуть з хати і не дадуть йому життя. Те, що у селі є ще одна церковна громада, з якої і виродилась громада Київського патріархату, не бентежить абсолютно нікого.
   Біля будинку цілодобово перебуває наряд поліції. Серед копів - переважно місцеві хлопці віком 23-28 років, яких рейдери знають по іменах, звертаючить не за уставом, а просто "Вадік", "Мішка", "Сашка" і т.п.. Поліцейська реформа зробила цих стражів закону беззахисними перед подібними ситуаціями, і брати під варту бодай одного з рейдерів вони навідріз відмовляються.
    Можна зрозуміти, адже після роботи вони повернуться до своїх домівок по сусідніх селах, а цей "маленький майдан" перекочує під їхні хати. Та і що взагалі казати, якщо більшість з них - конфесійно орієнтовані саме на Київський патріархат? Дехто з копів, періодично підходить до отця Ігоря і вмовляє піти на умови рейдерів, мотивуючи свою рекомендацію тим, що "їх більшість", "вони Вам всеодно життя не дадуть".
   Так все і лишається... у підвішаному стані. Отцю Ігорю дали часу до 7 листопада, або...
Спостерігаючи за всім цим, на думку приходить кілька речей.
1) Правоохоронні органи, які відмовляються виконувати свою роботу, створюють колосально небезпечний прецедент. Подібна схема запросто може повторитись у будь-якому іншому селі і не лише зі священиками УПЦ.
2) Про порушення прав людей і віруючих вже навіть не хочеться говорити, оскільки в цій ситуації вони просто кричущі. Громада УПЦ КП абсолютно не враховує існування в селі віруючих УПЦ, кажучи, що їм не потрібно тут ані "московської церкви", ані "московського попа". На запитання, чи не заважають їм у селі представники окремих протестантських течій - відмовчуються, розуміючи абсурдність власних суджень.
3) Духовенство і віруючі УПЦ опинились у такому становищі, що, живучі у правовій країні, позбавлені власних прав. Маючи право викликати поліцію на свій захист, фактично цього захисту позбавлені. Десятки мільойнів людей, через недолугу політику чиновників та палкі промови представників "конкуруючих" конфесій, опинились за бортом державного життя. Закон, який повинен діяти однаково для всіх, зовсім не рятує від свавілля тих, кого в суспільстві тепер прийнято сприймати "некошерними" українцями.
    Фактично - той, хто ходить до храму УПЦ, в цій державі залишився без права на захст.