ПРО НЮАНСИ

ПРО НЮАНСИ

    Нещодавно з подачі Євстратій Зоря на ФБ почалася дискусія з приводу процедури зняття схизми з Болгарської Церкви у 1945 р. Євстратій Зоря, посилаючись на «Журнал Мосоквской Патриархии» за 1945 р. (№ 9. С. 40), так реконструював цю процедуру (цитую):
«– створення комісії для вироблення умов згоди;
– схвалення вироблених умов Синодами двох Церков;
– ОДНОМОМЕНТНЕ зняття заборон, відновлення спілкування та визнання автокефалії, підписання Томосу та спільне богослужіння».
   Звісно, що ЖМП є важливим джерелом з історії Церкви другої половини ХХ ст., однак події лютого 1945 р. детально описані як в болгарській, так і в російській літературі. Там є чимало важливих нюансів, які, звісно, не потрапили на сторінки ЖМП.
Отже, про нюанси.

    Слід зазначити, що ще у 1934 р. за посередництва Єрусалимського Патріарха болгари вели переговори з Константинополем про подолання схизми. Вже тоді були досягнуті певні домовленості, однак тоді вирішити справу не вдалося. Перш за все з-за того, що болгарська сторона не хотіла зрікатися своєї юрисдикції над болгарськими громадами в Туреччині. Болгарська Церква не хотіла залишити ці громади на призволяще. Пізніше, у 1945 р., за основу переговорів бралися саме домовленості 1934 р.
    У 1944 р. в цій історії з’явився новий фактор. Фактор Москви. В жовтні 1944 р. Софійський митрополит Стефан направив лист до митрополита Алексія (Симанського, тоді ще місцеблюстителя Патріаршого престолу), в якому просив, аби тепер функцію посередництва у переговорах з Константинополем взяла на себе Російська Православна Церква.
    На межі січня-лютого 1945 р. у Москві в урочистостях з нагоди інтронізації патріарха Алексія І брали участь Александрійський патріарх Христофор та Антіохійський патріарх Александр ІІІ. Були тут присутні і представники Константинопольської та Єрусалимської Церков. З ними патріарх Алексій провів переговори з болгарського питання. Саме ці переговори і зрушили справу з мертвої крапки.
До речі, напередодні Помісного Собору, який обрав патріарха Алексія І, у розпорядження Московської Патріархії були передані спеціально відібрані з музейних фондів Москви та Загорська (тепер – Сергієв Посад) дорогоцінні предмети церковного начиння (ікони, панагії, митри, архієрейські облачення тощо). Усього Патріархія отримала 28 предметів з Загорська та 42 предмети з Історичного музею в Москві. Усі ці речі пішли на подарунки предстоятелям та представникам Східних Церков. Цей фактор суттєво вплинув на успіх переговорів.
    Саме у Москві було досягнуто домовленості, що Болгарська Церква має визнати свою провину за вчинення розколу у 1870-72 рр., скасувати резиденцію Болгарського екзарха у Стамбулі, погодитись передати до юрисдикції Константинопольської Церкви усі свої парафії на території Туреччини та привести свою територію у відповідність до кордонів Болгарської держави. Болгари погодилися на ці умови. Отже, перше на що слід звернути увагу, що до болгар греки висунули досить чіткі умови. І їх виконання означало для болгар фактичну відмову від своєї попередньої позиції (особливо щодо офіційної резиденції екзарха та щодо юрисдикції на болгарськими парафіями в Туреччині).
Вже 9 лютого делегація Болгарської Церкви (у складі трьох архієреїв) була в Стамбулі та офіційно зустрілася з Константинопольським патріархом Веніаміном. Константинопольська сторона також створила свою комісію, після чого почалися напружені переговори двох комісій. Як видно з документів, в цих переговорах виявилося кілька проблемних питань. Наприклад, болгари вимагали, аби греки визнали за ними право приготування святого мира, а греки принципово на це не погоджувалися. Болгари просили скасувати «схизму» рішенням Константинопольського Синоду, а греки наполягали, що потрібно скликати Собор (оскільки у 1872 р. схизма була накладена саме Собором).
В результаті непростих переговорів таки дійшли згоди. 19 лютого 1945 р. члени двох комісій підписали ПРОТОКОЛ про зняття схизми. Саме тут прописувалися ті умови, за яких Константинополь погоджується ліквідувати схизму. І лише 22 лютого 1945 р. Патріарх Веніамін з Синодом видали ТОМОС про надання автокефалії Болгарській Церкві. Отже, умови зняття схизми зафіксовані в окремому документі (протоколі). Синод у Константинополі затвердив цей протокол, що і означало зняття схизми. І лише після цього було видано Томос про автокефалію. Отже, це були дві різні дії, які не слід ототожнювати.
    Важливо, що у протоколі були деякі пункти, які відсутні у Томосі. Наприклад, у Томосі нічого не говориться про отримання з Константинополя святого мира, при цьому у Протоколі чітко вказано, що болгари зобов’язуються отримувати в Константинополі миро до тих пір, поки їх Церква не отримає статус патріархату (болгари проголосили Патріаршество лише у 1953 р. Наскільки пам’ятаю, до 1951 р. вони отримували миро у Стамбулі).
    25 лютого 1945 р. у Константинополі члени болгарської делегації співслужили з членами Патріаршого Синоду. Це означало відновлення євхаристійної єдності.
Тепер про «ОДНОМОМЕНТНІСТЬ». Її як раз не спостерігається. Томос був підписаний в Стамбулі 22 лютого. Болгарські представники направили про це телеграму до Софії. Там Синод було скликано 24 лютого. Однак, на цьому засіданні розглянули лише отримані телеграми. І тільки через місяць, коли до Софії вже доправили оригінали усіх документів, відбулося урочисте засідання Болгарського Синоду, на якому було зачитано Томос про автокефалію. Це означало остаточне припинення схизми та визнання автокефалії Болгарської Церкви.