Що відомо про вбивство у Святогірській лаврі
У Святогірській лаврі вбили монаха і поранили ще двох. Що відомо про трагедію?
23 серпня 2026 року, близько одинадцятої ранку, у верхній частині Свято-Успенської Святогірської лаври, неподалік від Свято-Миколаївського храму, на насельників обителі напала група невідомих. Монах Варсонофій (Турянський) був убитий, інок Григорій і біженець Андрій Кириєнко, який мешкав у монастирі, отримали тяжкі поранення.
Про те, що сталося, пізно ввечері того ж дня спочатку повідомив сайт СПЖ, потім офіційний сайт Української Православної Церкви, а відтак і прес-служба обителі. За чотири дні до цього повідомлення додалося чимало: свідчення того, хто вижив, висновок судово-медичного експерта, номер кримінального провадження. Не додалося лише одного – виразної реакції держави.
Перші п'ятнадцять хвилин
Про напад у лаврі дізналися приблизно о 11:15. Поранений інок Григорій зумів самостійно спуститися від Миколаївського храму до братських корпусів і розповісти про те, що сталося. Братія негайно викликала поліцію.
Постраждалих відвезли до лікарні Слов'янська. В інока Григорія нарахували близько чотирьох ножових поранень, зокрема проникаюче поранення легені. Андрій Кириєнко перебував у ще тяжчому стані: у нього також було пробито легеню, і обидва втратили дуже багато крові. Згодом їх перевезли до Харкова, де вони перебувають під наглядом лікарів.
Тіло монаха Варсонофія братія знайшла на майданчику Кирило-Мефодіївських сходів, у калюжі крові. За свідченням очевидців, останніми його словами були: «Слава Господу Ісусу Христу!.. Я монах».
Ніж чи куля
У перших повідомленнях, зокрема й у нашому, йшлося про те, що монаха вбили ножем і понівечили йому обличчя. Судово-медична експертиза уточнила картину.
Згідно з медичним свідоцтвом про смерть, виданим Слов'янською філією Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи, смерть настала від наскрізного вогнепального поранення голови та шиї з пошкодженням черепа. Обставиною смерті експерт назвав напад з метою вбивства та заподіяння тілесних ушкоджень, вчинений із застосуванням ручної вогнепальної зброї.
Тобто монаха застрелили впритул або майже впритул, а двох інших різали ножами і залишили вмирати.
Що розповів той, хто вижив
Подробиці того, що відбувалося на верхньому майданчику, відомі зі слів самого Андрія Кириєнка. Це свідчення однієї людини, вони поки що не підтверджені слідством, але інших свідчень у нас немає.
За його розповіддю, він сидів сам на лавці біля храму (мабуть, Миколаївська церква у верхній точці монастиря). До нього підійшли троє військових. Андрій окремо наголошує: це були не ті військовослужбовці, яких він звик бачити нагорі. Ці троє були в повному спорядженні і, на його погляд, виглядали як бійці якогось спеціального підрозділу.
Йому сказали: «Слава Україні». Він промовчав. Солдати повторили привітання. Тоді Андрій відповів так, як відповів би будь-який християнин: «Слава нашому Господу Богу. Спаси і збережи». Тобто передусім прославив Бога.
Після цього його почали бити. Поруч лежали дерев'яні бруси, з яких були зроблені поручні на спуску. Один із нападників узяв такий брус і почав бити. Андрій схопився за нього руками, намагаючись зупинити удари. Тоді нападник дістав ніж і почав різати йому руки, щоб той відпустив брус.
Андрій відпустив і, зігнувшись, тримався за поручні. Йому наказали встати. Він вирішив, що зараз його застрелять. Натомість йому завдали кількох ножових ударів. Він упав. Військові якийсь час обговорювали між собою, що з ним робити, а потім скинули його в яр – мабуть, розраховуючи, що він знекровіє.
Від нападу до моменту, коли його знайшли, минуло близько сорока хвилин. Весь цей час він то втрачав свідомість, то приходив до тями. Вже лежачи в яру, він чув постріли.
Про те, що постраждали ще двоє, Андрій дізнався лише в лікарні: до цього він вважав, що напали тільки на нього одного. Він також згадує, що біля верхнього храму була сторожка з охоронцем, і не знає, що сталося з цією людиною.
Що робить слідство
23 серпня слідчий відділ відділу поліції № 2 Краматорського районного управління поліції ГУНП у Донецькій області вніс відомості до ЄРДР за частиною 2 статті 15 та пунктом 1 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України – закінчений замах на умисне вбивство, – а також за частиною 1 статті 115, умисне вбивство. Досудове розслідування триває, інших подробиць поліція не розкриває.
Є, однак, одна деталь, яка говорить більше, ніж усі офіційні коментарі разом узяті. Процесуальне керівництво у цьому провадженні здійснює Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону. Це підрозділ, до компетенції якого належать кримінальні правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами. Простіше кажучи, військові прокурори.
Зрозуміло, що це ще не вирок і не обвинувачення. Але вибір органу, який веде справу, показує, кого саме слідство розглядає як можливих виконавців.
Варто додати, що Святогірська лавра знаходиться в прифронтовій зоні, де діє жорсткий військовий режим. Озброєні люди піднялися нагору, вбили людину, поранили ще двох – і спокійно пішли. Як усе це могло статися – питання, на яке доведеться відповідати. І відповідь може виявитися незручною.
Похорон
23 серпня, після завершення слідчих дій, тіло вбитого вивезли з лаври і доставили до моргу для судово-медичної експертизи. Того ж дня, після закінчення всенічного бдіння в Успенському соборі, братія відслужила панахиду за новопреставленим.
25 серпня тіло привезли з моргу і поставили труну посеред Успенського собору. Відспівування братія звершила соборно. Перед похованням слово про новопреставленого виголосив архімандрит Феофан.
Після чину останнього цілування монаха Варсонофія поховали за вівтарем Успенського собору – поруч із могилами архімандрита Галактіона (Вуйченка) і монаха Аристоклія (Хащини), які загинули під час обстрілу лаври у 2022 році.
Хто такий монах Варсонофій
Монах Варсонофій, у миру – Василь В'ячеславович Турянський, народився 22 липня 1973 року. Він мав дві вищі освіти: у 1996 році закінчив Донецький державний технічний університет за спеціальністю «Збагачення корисних копалин», а у 2005-му – Міжнародний університет фінансів за спеціальністю «Фінанси».
Працював інженером-проєктувальником в інституті «Норільськпроєкт», займався комерцією, працював у плановому відділі Докучаєвського флюсо-доломітового комбінату. Звичайна біографія людини, яка в якийсь момент вирішила, що відтепер їй замість земних інтересів потрібні інтереси вічності.
Влітку 2013 року Василь Турянський був зарахований до числа братії Святогірської лаври. 1 січня 2015 року намісник обителі, архієпископ Арсеній, постриг його в іночество з іменем Євсевій – на честь священномученика Євсевія Самосатського. 23 квітня 2019 року, у Великий Вівторок Страсного тижня, митрополит Арсеній постриг його в мантію з іменем Варсонофій, на честь святителя Варсонофія. В обителі він ніс послухи трапезаря, квітникаря і тепличника.
У день загибелі отець Варсонофій причастився Святих Христових Таїн. Знайомий з ним священник Ізюмської і Куп'янської єпархії отець Євгеній Грейцар розповідає, що на тій самій службі до храму влетіли три голуби, і монах сказав: «Господь нас не покидає». Після служби він піднявся сходами нагору – щоб зателефонувати мамі.
Що далі
Вбивця монаха досі невідомий. Але хто б ним не виявився, він діяв не сам. Його довгі роки готували. Готували журналісти, які вещали про «фесбешників у храмах», готували депутати, які кричали священникам «валіза-вокзал-Росія», готували клірики патріотичних конфесій, які називали духовенство і вірян УПЦ «ворогами народу».
Те, що сталося у Святогірську, – закономірний результат усієї цієї ненависті. І якщо влада, як і стверджує, вважає Україну правовою демократичною державою, то затримання і покарання злочинця мають стати для неї справою честі.
Але поки що ознак цього ми не бачимо. Президент убивство монаха «не помітив», хоча й включив Святогірську лавру до числа головних українських святинь, які перебувають під особливою охороною держави. «Не помітили» його і в ДЕСС. Поліція мовчить, прокуратура мовчить, мовчать і ЗМІ. Складається враження, що згори надійшла команда ігнорувати цю трагедію.
А братія обителі просить молитов про упокоєння новопреставленого монаха Варсонофія та про здоров'я і якнайшвидше одужання інока Григорія і Андрія Кириєнка.
Вічна пам'ять.
