СС «Галичина», уніати, Голокост і життя в стані брехні

28 січня 2020 року в Івано-Франківську відбулося урочисте відспівування ветерана СС «Галичина» та активіста ОУН Михайла Мулика. На заході були присутні мер міста, член партії «Свобода» Руслан Марцінків та голова облради Олександр Сич. Відспівування колишнього нациста звершив уніатський єпископ Володимир Війтишин, а на церемонії прощання поруч з труною виставили почесну варту, одягнену в нацистську військову форму.

Факт урочистих похоронів учасника нацистської дивізії викликав бурю обурення в соцмережах.

Наприклад, глава Українського єврейського комітету Едуард Долинський на своїй сторінці у Facebook написав: «Чому урочистий похорон ветерана СС Івано-Франківську є сатанинським ритуалом? Тому, що в цьому місті і його околицях в 1941 році жили 70 тисяч чоловік – з них 50 тисяч євреїв. Люди в нацистській формі, яку носив покійний, по-звірячому знищили цих 50 тисяч жінок, чоловіків і дітей – практично все населення міста. Урочисті похорони нациста, поховання його на Алеї Слави, участь чиновників, духовенства УГКЦ, людей у формі СС – це ще одне вбивство євреїв Станіслава, дика наруга над їх святою пам'яттю і пам'яттю тих, хто віддав свої життя в боротьбі з нацизмом, порушення законів України ! Жоден орган влади, ні правоохоронні органи не відреагували на це!»

А депутат Верховної Ради від «Слуги народу» Максим Бужанський у своєму Telegram-каналі написав: «Рівно в той же день, коли Президент України виступає перед вижилими в'язнями Освенцима в Польщі, мер Івано-Франківська проводжає в останню путь почесного громадянина міста, ветерана дивізії СС "Галичина". Ні, друзі, так не вийде. Або в'язні концтаборів, або заслужені есесівці, одне з двох, разом ніяк. Пора визначатися».

У відповідь Руслан Марцінків, звертаючись до Бужанського, заявив: «Напевно, у нас Україна різна! Одна українська, інша – промосковська, малоросійська! Відкрию таємницю – мій дід теж був воїном УД "Галичина" і я гордий цим! Для багатьох хлопців тоді це була можливість відродити січових стрільців!»

Більш того, він оголосив, що в честь Мулика назвуть одну з вулиць Івано-Франківська, що, на думку Бужанського, є прямою пропагандою нацизму: «Мер Івано-Франківська хоче назвати вулицю на честь ветерана нацистської дивізії. Саме в прив'язці до дивізії, непросто як громадянина. Вибачте, якщо це не пропаганда нацизму, то що тоді пропаганда?»

СС «Галичина» і нацистська Німеччина

Зараз багато українських «патріотів» розповідають, що СС «Галичина» взагалі не мала ніякого відношення до нацистських військових сил, а була просто патріотичним українським формуванням, яке абсолютно непричетне до злочинів гітлерівської Німеччини.

Достатньо згадати твердження недавнього глави Інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича, який заявляв, що символіка СС «Галичина» навіть не підпадає під дію українського закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборони пропаганди їх символіки». В'ятрович пропонує українцям вірити не своїм очам, які бачать нацистську символіку на воїнах СС «Галичина», а його словам.

Тому давайте згадаємо – а чим же займалася «патріотична» СС «Галичина» в роки свого існування?

14-та гренадерська дивізія СС «Галичина" (1-я українська, нім. 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr. 1)) входила до складу військ СС нацистської Німеччини. Фактично з моменту створення, тобто з 1943 року, ще на етапі навчання, підрозділи дивізії брали участь у каральних операціях на південному сході Польщі і в Галичині.

«Урочисті похорони нациста, поховання його на Алеї Слави, участь чиновників, духовенства УГКЦ, людей у формі СС – це ще одне вбивство євреїв Станіслава, дика наруга над їх святою пам'яттю і пам'яттю тих, хто віддав свої життя в боротьбі з нацизмом, порушення законів України!»

Едуард Долинський, глава Українського єврейського комітету

За даними польських і українських історичних комісій, в лютому 1944 року 4-й добровольчий галицький полк дивізії СС «Галичина» за сприяння УПА та української поліції взяв участь у знищенні польського села Гута Пеняцька, де спалили 172 будинки і по-звірячому знищили більше тисячі чоловік мирного населення, серед яких 500 осіб, включаючи жінок і дітей, просто спалили заживо.

12 березня 1944 року в містечку Підкамінь представники СС «Галичина» по-звірячому вбили всіх поляків, які сховалися на території місцевого домініканського монастиря. Після цього почалися масові вбивства в місті. Есесівці вимагали від кожного мешканця пред'явити посвідчення особи, і якщо в графі «національність» було написано «поляк» – його вбивали. В цілому за кілька днів члени СС «Галичина» і УПА вбили 250 людей.

Члени УПА і підрозділів СС «Галичина» вбивали мирне населення і в інших місцях: Мала Березовиця (131 убитий), Лаповци (80), Коростятин (78), Бичковіци (73), Гермаківка (30) і ряд інших.

У лютому 1944 року підрозділи СС «Галичина» знищили цілий ряд населених пунктів, загинула частина цивільного населення.

Також з'єднання брало участь в «умиротворенні» польських сіл: Вітсін, Палікрови, Малінська, Черниці, Ясениця Полська, Кам'янка Струмилова, Будки Незнановські, Павлові і Чатках.

У 2016 році парламент Польщі кваліфікував злочини солдат дивізії СС «Галичина» проти польського населення як геноцид.

ОУН, СС «Галичина» і знищення євреїв

Сучасні українські націоналісти заперечують, що в рядах ОУН УПА і СС «Галичина» процвітали нацистські ідеї про необхідність знищення євреїв і перевазі однієї раси над усіма іншими.

Однак, як стверджує німецький історик Дітер Поль, є висока ймовірність, що солдати СС «Галичина» брали участь в облавах на євреїв в Бродах у лютому 1944 року. Це й не дивно, якщо згадати, що Генріх Гіммлер у травні 1944 року, інспектуючи дивізію СС «Галичина», закликав галицьких членів формування до боротьби з «жидо-більшовицькими ордами».

За кілька років до цього, заступник лідера ОУН Степана Бандери і прем'єр проголошеної в 1941 році Української держави Ярослав Стецько у своїй автобіографії писав: «Вважаю незаперечно шкідливою і ворожою роль жидів, оскільки вони допомагають Москві поневолювати Україну. Тому стою на принципах знищення євреїв і доцільності перенести на Україну німецькі методи екстермінації єврейства».

У газеті ОУН «Українське слово», що виходила з вересня 1941 року, антисемітські тези зустрічалися мало не в кожному номері. Наприклад, 2 жовтня головний редактор газети, член проводу ОУН Іван Рогач випустив статтю з назвою «Головний ворог України – жиди». 9 жовтня вийшла стаття, де сказано, що євреї всіма способами намагаються уникнути справедливого покарання: «Вони вдаються вірменами, азербайджанцями, болгарами. Але українські патріоти не дозволять їм цього».

«Вважаю незаперечно шкідливою і ворожою роль жидів, оскільки вони допомагають Москві поневолювати Україну. Тому стою на принципах знищення євреїв і доцільності перенести на Україну німецькі методи екстермінації єврейства».

Ярослав Стецько, прем'єр-міністр проголошеної у 1941 р. Української держави

Незважаючи на суперечки істориків, чи брали участь представники ОУН УПА у знищенні євреїв у Бабиному Яру, все більше фактів говорить, що вони там були. Саме тому 27 вересня 2019 року, виступаючи у Верховній Раді України, президент Ізраїлю Реувен Рівлін заявив, що ОУН брала участь у вбивствах євреїв у Бабиному Яру, а також звинуватив українських націоналістів у співпраці з нацистами і в антисемітській ідеології: «Багато посібників злочинів були українцями. І серед них особливо виділялися бійці ОУН. Які знущалися над євреями, вбивали їх і в безлічі випадків видавали німцям».

Всі спроби довести, що насправді ОУН УПА виступали проти фашистів, а СС «Галичина» виношувала плани по створенню своєї армії для досягнення незалежності України, не витримують найменшої критики. Історичні факти свідчать про протилежне: і українські націоналісти, і СС «Галичина» займалися етнічними чистками – по відношенню і до поляків, і до євреїв.

Кількість жертв серед мирного населення, загиблих від рук членів цієї нацистської дивізії, обчислюється тисячами людей, серед яких діти, жінки і люди похилого віку.

СС «Галичина» і УГКЦ

Безумовно, християнського прощення заслуговує кожна людина, якщо тільки вона сама не відрікалася від Церкви. І у відспівуванні члена СС «Галичина» українськими уніатами немає нічого дивного.

Однак є деталі, які чітко показують, як саме керівництво УГКЦ відноситься до учасників нацистських формувань.

Михайла Мулика відспівував не просто рядовий священик – обряд очолив голова Івано-Франківської митрополії УГКЦ, архієпископ Володимир Війтишин.

Івано-Франківська єпархія УГКЦ розмістила інформацію про панахиду на офіційному сайті. Правда, в заголовку новини співробітники прес-служби чомусь не вказали, що дивізія СС «Галичина» входила до складу військ нацистської Німеччини.

Ще один цікавий момент: прес-служба УГКЦ зі спокійною совістю опублікувала фото, на яких глава єпархії здійснює відспівування учасника нацистської дивізії в присутності людей в нацистській формі.

Звичайно, можна припустити, що для Війтишина дані особистості були неприємною несподіванкою. Однак як противник нацизму він міг заявити організаторам церемонії, що не може почати обряд у присутності осіб з нацистськими символами. І якщо ієрарх УГКЦ цього не зробив, чи вправі ми допустити, що уніатів нацистські ідеї анітрохи не бентежать?

Здається, що маємо право.

«Багато посібників злочинів були українцями. І серед них особливо виділялися бійці ОУН. Які знущалися над євреями, вбивали їх і в безлічі випадків видавали німцям».

Реувен Рівлін, президент Ізраїля

За весь час існування незалежної України, а також час, що минув від створення СС «Галичина», ми не чули з вуст представників УГКЦ жодного слова осуду злодіянь, вчинених членами цієї дивізії. Навпаки – українські уніати весь час підкреслюють, що люди, які воювали у складі нацистської армії Німеччини, боролися за незалежність України, а сама УГКЦ до співпраці з нацистами не має ніякого відношення.

Однак історія говорить про зворотнє. У посланні з нагоди вступу гітлерівців до Львова глава УГКЦ митрополит Андрей Шептицький заявляв: «Переможну німецьку армію вітаємо з радістю і вдячністю за звільнення від ворога». В особистому посланні до Адольфа Гітлера Шептицький писав: «Як глава Української греко-католицької церкви я передаю Вашій ясновельможності мої сердечні вітання з приводу оволодіння столицею України, златоглавим Києвом! <...> Я буду благати Бога про благословення перемоги, яка стане гарантією тривалого миру для Вашої Високоповажності, Німецької Армії і Німецького Народу».

Відомо, що у створенні дивізії СС «Галичина» дуже активну участь брали уніати. Зокрема, священик Василь Лаба, який з листопада 1943 року став штурмбанфюрером СС, заявляв в проповіді: «Ми радіємо, тому що за згодою Фюрера Великої Німеччини ми отримали можливість створення стрілецької дивізії. <...> У боротьбі пліч-о-пліч з героїчним німецьким солдатом український воїн долучиться до перемог». Самого Лабу призначили духівником дивізії, а ще 15 священиків – капеланами «Галичини».

Так що участь вищого уніатського духовенства у відспівуванні нацистського коллаборанта подиву не викликає. УГКЦ підтримувала нацистську Німеччину, а деякі її представники досі підтримують нацистську ідеологію.

* * *

Ми живемо в атмосфері брехні. В Україні на законодавчому рівні заборонено пропаганду нацистської і фашистської символіки. Однак на ділі ми бачимо, що ніхто не реагує на її використання, а українські чиновники пишаються, що їхні предки служили в СС «Галичина», і беруть участь у відспівуванні колишніх нацистських поплічників. Їх не бентежить, що біля труни з покійним стоять люди з есесівськими нашивками «мертва голова» і у німецькій формі. Їх не бентежить, що у свій час інші люди, одягнені в таку ж форму, тисячами винищували мирне населення на територіях сучасної Польщі і України. Їх не бентежить, що нацистські війська, частиною яких була СС «Галичина», знищили мільйони українців, росіян, поляків і євреїв на території нашої країни. І це при тому, що в самій Німеччині соромляться нацистського періоду в своїй історії і дуже жорстко реагують навіть на натяки нацистських ідей і нацистської символіки.

Але ще страшніше, що ці факти не вступають у протиріччя з християнською совістю (якщо вона у них є) представників УГКЦ. На словах вони говорять одне, а ось справами стверджують зворотнє. Глава уніатів Святослав Шевчук просить вибачення у поляків від імені «української Церкви і українського народу» за Волинську різанину, вчинену ОУН УПА (лави якої поповнили безліч колишніх членів СС «Галичина»), а єпископ його Церкви стоїть навпроти гробу з почесною вартою в есесівській формі.

І проблема не стільки в лукавстві і нещирості уніатів щодо теми нацизму і злочинів нацистів, скільки в психології лукавства і нещирості, яка через них швидко поширюється на всю Україну. Проблема в тому, що багато хто з українців живуть в якомусь дурмані, коли вже неможливо відрізнити правду від напівправди і брехні. Коли зручно, ми нацизм помічаємо, коли незручно – не помічаємо. Більш того, героїзуємо учасників нацистських формувань тільки тому, що їх зручно вважати патріотами. Але ж правда дуже проста.

• Українські націоналісти співпрацювали з німецькими нацистами.

• Українські націоналісти підтримували нацистські ідеї зі знищення єврейської нації і особисто брали участь у знищенні євреїв.

• Частина західноукраїнського населення служила в підрозділі військових сил Третього Рейху СС «Галичина».

• УГКЦ очевидно підтримувала і духовно опікувалося і ОУН, і СС «Галичина», і УПА.

Нацизм давно засудили у всьому світі як людиноненависницьку ідеологію, яка призвела до жахливих злочинів. Засудили в першу чергу в Німеччині – країні, яка породила нацизм. І зробили це перш за все для того, щоб не допустити повторення і відродження нацистських ідей.

Звичайно, для деяких українців дуже неприємно усвідомлювати, що їх батько чи дід могли дотримуватися нацистської ідеології і бути замішані в нацистських злочинах. Однак робити вигляд, що вони – насправді герої, навряд чи чесно і правильно. Те ж стосується і негласної позиції уніатів.

Зараз багато говорять про пошук єдності серед українців, і це, безумовно, вірно. Але будь-яка єдність може бути заснована лише на фундаменті істини. Найуживаніші слова Біблії після слова «любов» – «правда» і «істина».

Христос каже: «Немає нічого таємного, що не проявиться, ні таємного, що не пізнається і не виявиться» (Лк 8, 17).

Невід'ємна частина духовного християнського життя – покаяння, без якого неможливо йти вперед. А покаяння (зміна розуму) можливо лише тоді, коли ми будемо говорити собі правду: не викручуватися, що не лукавити, називати гріх гріхом, боротися з ним і перемагати його.

Якщо ж з якихось причин правду собі і іншим говорити незручно і не толерантно, то ми ризикуємо залишитися в лукавстві, а може, і з лукавим. Але тоді не варто називати себе християнами.