«Фактчек» від уніатів, або Хто звинувачує митрополита УПЦ у брехні

6 вересня владика Антоній (Паканич), керуючий справами УПЦ, дав розгорнуте інтерв'ю, одну з головних тез якого було винесено в заголовок: «Розкол в Україні – проблема для всього Православ'я».

Здавалося б, думка для адекватних людей очевидна і підтверджень, а особливо спростувань, не потребує. Однак, як з'ясувалося, не для всіх.

З 2001 року в Україні діє РІСУ – релігійно-інформаційна служба України, створена фахівцями Українського Католицького Університету. Він позиціонується як ресурс незалежний, однак зовсім нескладно помітити його проуніатську позицію, а також відверту спрямованість роботи проти УПЦ. СПЖ неодноразово писала про брехню та маніпуляції на сторінках цього сайту. Його головний редактор Тарас Антошевський – одна з головних персон, яких запрошують на антицерковні сюжети різних центральних каналів в якості «експерта». Чого тільки варті його спічі в передачі ЗІК з промовистою назвою «Геть Московський Патріархат»!

Тож не дивно, що саме на цьому ресурсі знайшлися автори, які взяли на себе сміливість оцінювати рівень правдивості керуючого справами УПЦ митрополита Антонія в його останньому інтерв'ю.

11 вересня експерт РІСУ Сергій Гнатюк в публікації ПРАВДА І НЕПРАВДА У СЛОВАХ ВЛАДИКИ УПЦ (МП): ФАКТЧЕК ІНТЕРВ'Ю МИТРОПОЛИТА АНТОНІЯ за допомогою красивих графічних символів (червоних хрестиків і зелених галочок), а також вроджених здібностей до логічного мислення розібрав інтерв'ю митрополита, що називається, по поличках. Експерт Гнатюк з'ясовував, скільки, на його думку, в словах владики Антонія неправди і скільки правди. На нещастя для митрополита, червоних хрестиків (що символізують брехню) виявилося на порядок більше.

Вже в самому заголовку, в якому використовується давнє українське слово «фактчек» автор дає зрозуміти, що пощади не буде.

Давайте і ми в свою чергу проведемо свій «фактчек фактчеку» і коротко проаналізуємо фрази митрополита Антонія та авторські хрестики, за допомогою яких експерт РІСУ виступив в якості ожилого детектора брехні.

1. «Однією з найважливіших проблем для Церкви в цьому питанні є відсутність у так званій "УПЦ КП" апостольського наступництва».

Гнатюк позначив її червоним «неправдивим» хрестиком, мотивуючи це тим, що Філарет був посвячений ще в середині минулого століття, і, «висвячуючи» «ієрархів» УПЦ КП, Михайло Антонович, мовляв, апостольського наступництва не втратив.

Коротко нагадаємо експерту РІСУ, що до моменту цих «посвячень» у 1992 році Філарет Соборним голосом Церкви (а РПЦ разом з УПЦ є складовою частиною єдиної Вселенської Православної Церкви) був позбавлений священицького сану. А значить, ні про які хіротонії мови не могло бути. Нагадаємо слова Спасителя, сказані апостолам, засновникам Христової Церкви: «Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі» (Мт 18:18).

І авжеж, денисенкове «апостольське наступництво» НІХТО в православному світі не визнає.

2. «Проблема українського розколу вже давно вийшла за межі України і є проблемою для всього Світового Православ’я. Очевидно, що це не означає, що серед Помісних Церков буде висловлено якесь інше відношення до українських розкольників чи інші умови повернення до лона канонічної Церкви, аніж те, про яке говоримо ми».

Знову червоний «неправдивий» хрестик від автора. Аргументація Гнатюка проста. Згідно з його авторитетною думкою, шляхів подолання церковного розколу безліч, наприклад – державно-адміністративний, коли «державна влада втручається у цей процес та приймає відповідне законодавство». Мабуть, те, що такі методи суперечать українській Конституції (в Україні Церква відокремлена від держави), автора анітрохи не бентежить. Як і те, що абсолютно ВСІ представники Помісних Церков впевнені, що Церковний розкол може бути вилікуваний виключно церковними засобами.

3. «"УПЦ КП" будує свою ідентичність на протесті, на протиставленні себе РПЦ, УПЦ, іншим Помісним Церквам, і загалом всьому Вселенському Православ'ю».

Автор стверджує, що ця фраза є неправдивою тому, що Київський патріархат «наголошує на очікуванні визнання від Світового Православ'я».

Пропонуємо згадати з цього приводу нещодавню заяву архієрея Польської Православної Церкви, архієпископа Вроцлавського і Щецінського Георгія, де він заявив, що визнання Київського патріархату світовим Православ'ям (в тому числі і Константинополем) неможливе, бо «це неприйнятно для Православної Церкви».

Також владика висловив тривогу з приводу поширення УПЦ КП в Європі: «Те, що "Київський патріархат" намагається створити "Європейський екзархат" під гаслом своєї псевдоюрисдикції, є сумним фактом, – сказав архієпископ Георгій. "УПЦ КП" не визнається жодною Помісною Церквою, і ми повинні пам'ятати про це».

Дуже показовою в цьому контексті є реакція спікера УПЦ КП Євстратія Зорі, який звинуватив владику Георгія, а також багатьох інших архієреїв, які виступають проти розкольників з Київського патріархату, в продажності.

Що ж, дуже яскравий приклад того, що УПЦ КП зовсім «не протиставляє» себе всьому Вселенському Православ'ю.

4. «Дня не проходить, щоб в сторону нашої Церкви не був вилитий з їхньої сторони, або зі сторони їхніх симпатиків, якийсь інформаційний бруд».

Сергій Гнатюк безпосередньо ці факти не спростовує, але вважає, що вони викликані діяльністю... СПЖ, яка, на його думку, «розпалює міжконфесійну ворожнечу» проти представників Київського патріархату.

Іншими словами, те, що СПЖ публікує думки про УПЦ КП ієрархів світового Православ'я, а також висвітлює захоплення храмів УПЦ представниками Київського патріархату, і є цим самим «розпалюванням». Останні, будучи людьми аж надто уразливими, не можуть чинити інакше, як не лити в бік Церкви інформаційний бруд. На думку експерта РІСУ, все логічно.

5. «Без нашої Церкви вони не отримають ніякого визнання, і навіть Константинополь їм в цьому не допоможе».

Автор називає цю тезу неправдою тільки тому, що в православному світі не розроблений єдиний механізм надання автокефалії тій чи іншій Церкві. Однак тут пан Гнатюк явно маніпулює. Автокефалію може отримати лише церковна структура, ВИЗНАНА Вселенським Православ'ям як Церква. УПЦ КП ж не визнана ЖОДНОЮ з Помісних Церков. Нагадаємо слова Патріарха Іринея, глави Сербської Церкви: «Розкольники з так званого Київського патріархату давно відкинуті Православними Церквами та відносяться до Православ'я тільки по імені. А їхнє презирство до норм християнської моралі, готовність ненавидіти, брехати і проливати кров є тому свідченням».

6. «Не варто їм обманювати ні людей, ані державних мужів, які в цих питаннях не є достеменно компетентними, ані себе самих».

Цю тезу позначено червоним хрестиком з формулюванням «применшення». У словах автора відчувається непідробна образа за державних мужів – як же так, владика Антоній назвав їх недостатньо компетентними! А вони ж навіть створили експертну раду при Мінкульті!

Що ж, нам залишається нагадати читачам, що саме «фахівці експертної ради», за словами Андрія Юраша (директора департаменту Мінкульту у справах релігій), розробляли законопроекти №№ 4128 та 4511, які численні релігійні та правозахисні організації світу і навіть папський нунцій засудили як антицерковні.

7. Виходом із ситуації для розкольників митрополит Антоній пропонує «припинення агресивної риторики по відношенню до Церкви».

Автор називає заклик владики Антонія припинити агресію проти його Церкви маніпуляцією. Знаєте, чому?! Тому, що він «фактично ототожнює структуру УПЦ із Вселенською Церквою, а УПЦ-КП відмовляє в статусі Церкви».

Що тут сказати? Сказати, мабуть, немає чого, окрім як констатувати гнітючу безграмотність Сергія Гнатюка в темі, на яку він пише.

Українська Православна Церква визнається усім світовим Православ'ям в якості єдиної канонічної Церкви в Україні. А це означає, що через духовний зв'язок з РПЦ вона є невід'ємною частиною єдиної Вселенської Православної Церкви. Для православного світу це аксіома, яка не потребує доказів.

Що стосується статусу УПЦ КП, то нагадаємо відомі слова митрополита Чорногорського Амфілохія: «Київський патріархат існує на ненависті... Розриваючи Церкву та єдність народу Київської Русі, Денисенко (глава УПЦ КП) допомагає сатані».

У статті є й інші червоні хрестики, покликані викрити митрополита УПЦ в «маніпуляції», «неправдах» та «применшеннях», є й пара зелених галочок, напевно залишених для демонстрації абсолютно «об'єктивної» позиції як самого автора, так і ресурсу РІСУ, де розміщена публікація.

Однак убогість аргументації, логічні протиріччя та невисокий професіоналізм дозволяють говорити про те, що перед нами – вельми скромний зразок так званої «джинси», тобто матеріалу, який написаний з метою формування певної громадської думки. В даному випадку – спрямованої проти УПЦ взагалі та митрополита Антонія зокрема.

І ця «джинса», на жаль, зовсім не виняток, а, скоріше, правило в політиці сайту РІСУ. 90% інформації (навіть новинної), яка подається там про УПЦ, має відверто негативне забарвлення, для чого використовується весь спектр журналістських маніпуляцій. Але ж цей сайт позиціонує себе незалежним та об'єктивним ресурсом. Чи вірити такій об'єктивності? Після деяких публікацій здається, що перед абревіатурою РІСУ доречніше було б поставити ще одну літеру – Ф, яка розшифровувалася б як «фейкометна».

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.