Як знаходити час для молитви в повсякденній суєті?
Відповідає викладач Київської духовної академії і семінарії архімандрит Маркелл (Павук)
Коли ми когось любимо, то завжди, незважаючи на свою зайнятість чи далекі відстані, знайдемо час для задушевної бесіди з ним, якщо не особисто, то по телефону або через інтернет. Якщо любові немає, то люди, навіть живучи поруч один з одним або працюючи разом, можуть ніби не помічати оточуючих, роками не розмовляти.
Те ж саме відбувається і в спілкуванні з Богом. Якщо ми по-справжньому любимо Його, то завжди знайдемо час для бесіди з Ним. І навіть будемо намагатися, щоб такі бесіди відбувалися якомога частіше і тривали якомога довше. Хто не любить Бога, той сприймає молитву як важкий обов'язок, йому важко знайти для неї час і правильно на неї налаштуватися.
Частково це відбувається через те, що багато хто не розуміє, що таке молитва і до Кого вони звертаються. Деякі думають, що молитва – це своєрідний аутотренінг, як у радянський час пояснювали відвідувачам музею атеїзму екскурсоводи, а не бесіда з Богом. У деяких небажання молитися буває через неправильне уявлення про Бога. Хтось думає про Бога не як про люблячого Отця або навіть Друга, Брата, а лише як про грізного Суддю, тому не дуже прагне до частого спілкування з Ним.
Постійна зайнятість на роботі або втома після роботи, бажання відпочити – це завжди вагомі приводи для багатьох з нас, щоб не молитися або приділити молитві мінімум часу.
Але навіть при найбільшій зайнятості, при найважчій праці можна молитися без жодної шкоди справі, якою ми займаємося. Навпаки, молитва допомагає здійснити все якнайкраще. Для людини, яка вміє і любить молитися, не потрібні жодні контролери в її справі, бо найкращим контролером є її совість, над якою вона постійно працює, щоб вона в будь-якій справі була чиста. Молільнику навіть мало потрібні підказки начальства, бо його Начальником є Сам Бог, Який завжди підкаже, підтримає і допоможе.
Щоб полюбити Бога, щоб виникало постійне бажання молитися, незважаючи на зайнятість і втому, потрібно не лінуватися очищати за допомогою покаяння (боротьби зі страстями) свою душу і тіло. Особливо треба боротися з гнівною пристрастю. Молитву гнівливого Бог ніяк не чує. Та й сам гнівливий не зможе налаштуватися на молитву доти, поки не попросить прощення у того, на кого прогнівався. Як ми нині бачимо, особливо багато гніву виникає під час війни. Але Господь дарує мир по молитві лише тих, хто переможе не інших, а свій гнів та інші злі пристрасті.
