Великий гріх – любити одруженого чоловіка?
Скажіть, чи такий гріх великий – любити одруженого чоловіка, якщо він у результаті піде з сім’ї. Двоє людей зустрілися невчасно, але люблять один одного.
Світлана Коновал
Відповідає протоієрей Сергій Успенський:
Почуття до одруженого чоловіка або заміжньої жінки є порушенням десятої Божої заповіді: «Не пожадай дому ближнього свого, не бажай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ні осла його, нічого, що є у ближнього твого» (Вих. 20:17). Але одна справа – почуття (з ними можна спробувати боротися, бажано, не присвячуючи в цю боротьбу предмет жадання), і зовсім інша – коли ви вже доцільно рухаєтеся до руйнування чужої сім’ї. Це, безумовно, великий гріх.
Те, що належить іншому – не може, не повинно бути предметом нашого бажання. І якщо я не зміг купити свого часу «мерседес», то це не означає, що я повинен вкрасти його у свого сусіда, бо я раптом зрозумів, що мені потрібна саме ця машина. Ми можемо хотіти купити будинок або машину, або ж одружитися, але не шляхом відібрання всього цього у ближнього.
Крім того, що ви в своєму питанні називаєте любов’ю, є ще такі поняття, як честь, гідність, борг, обов’язок і відповідальність по відношенню до ближніх, а над усе – до дружини/чоловіка. Саме ці поняття повинні домінувати в шлюбі, тоді й відносини будуть міцними, і любові буде від чого живитися. Необхідно берегти те, що маємо, а не кидатися з боку в бік, як тільки хтось комусь раптом сподобався на стороні. Якщо жити за цим принципом, то ми повинні міняти подружжя кожні кілька років, як побутову техніку. Брати нову дружину більш свіжого року випуску і нової модернізованої моделі. Але це не по-християнськи, і схвалювати подібне Церква ніяк не може.
