Як Церква ставиться до трансплантації органів?
Як Православна Церква ставиться до пересадки органів?
Михайло Яценко
Відповідає протоієрей Іоанн Омельчук:
– Традиційно Церква позитивно ставиться до донорства органів. Це розглядається як спосіб благодійності, жертовності з боку донора стосовно тієї людини, яка може отримати цю допомогу.
Якщо йдеться про християнські конфесії, то тут всі майже одностайно вважають трансплантологію позитивним явищем. Окреслюють це або виразом «аґапе» (братня любов), або «альтруїзмом», або «допомогою ближньому».
Церква, говорячи про донорство, зазначає, що воно шляхетне і правильне тоді, коли є «добровільним та безкорисливим», а також не порушує гідності ані донора, ані того, хто приймає органи. Наприклад, у випадку віддання цілих органів, які людині життєво необхідні, такі, як печінка чи підшлункова залоза, які не беруть з ще живої людини, повинен бути офіційно стверджений момент смерті донора, і це має бути умова беззаперечна. Тому що не можна рятувати якесь життя, відбираючи його у когось іншого. Моментом смерті вважається «смерть мозку», а не, наприклад, зупинка серця.
Також неприпустимою є комерціалізація донорства, що породжує «торгівлю органами», яка, в свою чергу, може спричинити злочини і вбивства. Також неприпустима комерція з людськими зародками. Взагалі, все, що пов’язане з «особистістю» людини, не може бути предметом донорства – тобто мозок, яйцеклітини, а тим більше запліднені яйцеклітини.
