Про «ексклюзивне право» дарування автокефалій Константинополем
За останній рік часу представники Константипольського патріархату внесли чимало канонічних інновацій у православне церковне буття.
Одним з таких є неодноразово повторене твердження про те, що нібито К-поль має ексклюзивне право на дарування автокефалій по всьому світі. Спробуємо розібратись у цьому моменті.
«Вірую в... соборну... Церкву», - співаємо ми щолітургії. Цю віроповчальну норму було введено на 2-му Вселенському соборі. Главою Церкви, згідно православного віровчення, є Христос. Святитель Миколай Сербський, відповідаючи на запитання «Хто керує Східною Православною Церквою?», пише: «Вселенський Собор, який складається з представників всіх самостійних Церков-сестер».
Отже, соборність - це основоположний принцип існування Православної Церкви, суть якого полягає у тому, що усі рішення загальноцерковного характеру приймаються спільно, а кожна з Помісних Церков має у цій ситуації право голосу та висловлення власної позиції з того чи іншого питання. Жодна з Помісних Церков не може мати право першості, оскільки це суперечить принципу соборності.
По логіці речей виходить ось що. Питання дарування будь-кому автокефалії повинне, як мінімум, обговорюватись на Вселенському (Всеправославному) соборі. Якщо ж ні, тоді та Помісна Церква, яка хоче дарувати автокефалію тій чи іншій своїй частині, повинна погодити це з іншими Помісними Церквами. Інакше, подібна дія вважається самоуправством. Подібні випадки, як ми знаємо, мали місце в історії світового Православ'я.
Що стосується твердження про «ексклюзивне право» К-польського патріархату дарувати автокефалії, - жоден Вселенський собор подібного правила ніколи не приймав і не затверджував. В історії Вселенських соборів відомий лише один випадок, коли автокефалія однієї з Церков була затверджена соборно. Сталось це у 431 році на 3-му Вселенському соборі в Ефесі, 8-мим правилом якого було затверджено автокефалію Кіпрської Православної Церкви.
Найцікавіше те, що коли приймалось рішення про дарування автокефалії Кіпрській Церкві, К-польський патріарх за це проголосувати не зміг, оскільки, за іронією долі, 3-й Вселенський собор скликався саме проти нього. На той час ним був відомий єресіарх - архієпископ (патріарх) К-польський Несторій. Тому, враховуючи вже цю особливість, не можна стверджувати про якесь «екслюзивне право».
Що ж до сучасності, то тепер патріарх Варфоломій винуватить РПЦ у тому, що представники останньої не брали участі у Всеправославному зібранні 2016 року на Криті. Цим самим, він натякає на те, що в РПЦ не мають права судити, яку автокефалію було проголошено правильно, а яку - ні. Мовляв: «от якби приїхали і обговорили це питання, тоді вашу думку врахували б». Однак, подібні заяви представників К-пльського патріархату мають маніпулятивний характер. І ось чому.
Питання способу дарування автокефалії було розглянуто на Всеправославній нараді в Шамбезі у 2009 році. На ньому, учасники цього зібрання, дійшли до наступного алгоритму:
1) Рішення Матері-Церкви про дарування автокефалії тій чи іншій своїй частині;
2) Погодження цього рішення з іншими Помісними Церквами;
3) Підписання усіма Помісними Церквами Томосу про дарування автокефалії тій чи іншій церковній області.
Як бачимо, про ексклюзивне право дарування автокефалій будь-якою з Помісних Церков, у тому числі - Константинопольської, немає жодної згадки. Що змінилось з тих пір? Хіба що непомірно збільшились амбіції однієї з Помісних Церков, яка, замість того, аби бути першою серед рівних по честі, хоче стати першою без рівних по суті. Знайома модель?
