Церква святкує пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла
12 липня, у день пам'яті апостолів Петра і Павла, у православних християн закінчується Петрів піст.
День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – свято, яке відзначається 12 липня за новим стилем. Воно назване на честь апостолів Петра і Павла, які проповідували християнство по всьому світу. Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру з різницею в один рік.
До того, як стати учнем Христа, Петро був рибалкою. Господь покликав Петра та його брата, майбутнього апостола Андрія Первозванного, коли ті ловили рибу на Генісаретському озері.
Саме Петро першим серед учнів назвав Учителя Христом, тобто Месією. За це Господь прозвав його Каменем (так перекладається ім'я Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв збудувати Церкву Свою, яку не здолають ворота пекельні.
Коли перед розп'яттям Христа взяли під варту первосвященики, Петро тричі зрікся Господа, як Той і передбачав йому. Але Петро розкаявся і спокутував своє зрадництво тим, що став полум'яним проповідником Христової віри. І справді послужив заснуванню Церкви – спільноті вірних Спасителю.
До наших днів дійшли два соборних послання апостола Петра. Вони включені до Нового Завіту. Свої послання Петро звертає до християн у провінціях Малої Азії, зміцнює їх у вірі, застерігає від впливу лжевчителів.
Наприкінці життя Петро повернувся до Риму, і там він був схоплений і страчений за євангельську проповідь. Сталося це в 67 році. Апостола розп'яли головою донизу на його власне прохання: він вважав себе негідним бути розп'ятим так само, як Господь.
Павло не був учнем Христа за земного життя Спасителя. Більше того, Савл (як звали Павла до навернення в християнство) був гонителем християн.
Савл народився в Малій Азії, у місті, багато мешканців якого, будучи іудеями, мали права римських громадян, що давали реальні привілеї, право на особливий державний захист і розгляд будь-яких звинувачень в імператорському, римському суді. Для єврейського народу це було явищем порівняно рідкісним. Савл здобув гарну освіту в Єрусалимі і, мабуть, готувався до посади рабина. Після закінчення навчання він отримав владу офіційно переслідувати християн навіть за межами Палестини – у Дамаску.
Саме на шляху до Дамаску Господь покликав Савла до апостольського служіння. Під час подорожі майбутнього апостола осяяло яскраве світло, від якого він сліпим упав на землю. Йому був голос: «Савле, Савле, чому ти гониш Мене?» На запитання: «Хто Ти?» Господь відповів: «Я Ісус, Якого ти гониш».
Христос наказав Савлу йти до Дамаску. Його супутники чули голос Христа, але світла не бачили. Осліплого Савла привели до Дамаску, навчили вірі і на третій день охрестили. У момент занурення у воду Савл прозрів. З цього часу він став ревним проповідником Христа Воскреслого.
Іудеї були обурені його наверненням до Христа, і Савлу довелося втекти до Єрусалима. Там він приєднався до християнської громади і познайомився з апостолами. І знову послідували обурення іудеїв, погрози вбивством, від якого якраз і врятувало римське громадянство.
Але Єрусалим довелося залишити. Савл вирушив у свою першу апостольську подорож, що тривала з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, саме в цей період Савла почали називати Павлом. Разом зі святим Варнавою він заснував християнські громади в кількох містах Малої Азії.
Павло здійснив ще кілька апостольських подорожей. Просвіщав Христовим вченням людей у Македонії, Греції та інших землях. За довгі роки життя і проповіді апостол Павло написав 14 послань; вони включені до Нового Завіту.
Павла не раз заарештовували, і після останнього ув'язнення він прийняв мученицьку смерть від меча. Його не розп'яли, тому що він був не рабом, а римським громадянином. Сталося це неподалік від Риму в 67 році, в період царювання імператора Нерона.
Раніше СПЖ писав, що у Греції відбувається масштабний міжнародний форум про спадщину апостола Павла.
