Церква святкує Обрізання Господнє
Православна Церква згадує євангельську подію, коли, згідно з ветхозавітним законом, восьмиденне немовля Ісус Христос прийняв обрізання.
14 січня за новим стилем Православна Церква відзначає одне з великих дванадесятих свят – Обрізання Господнє, подію, про яку говориться в Євангелії від Луки (Лк. 2:21).
Згідно з установленням Старого Завіту, кожен єврейський хлопчик мав бути обрізаний на восьмий день після народження на знак завіту Бога з праведним Авраамом та його нащадками (Бут. 17:10–14; Лев. 12:3). Цей обряд означав включення людини до народу Ізраїля. Саме тому Господь Ісус Христос, народжений від Пресвятої Діви Марії як Нащадок роду Давидового, пройшов цей законний звичай. У день обрізання Йому було дано ім'я Ісус, як звіщав архангел Гавриїл (Лк. 2:21).
Свято має важливе богословське значення. Наприкінці I століття серед християн поширилася єресь докетизму (від грец. dokeо — «здаватися»), прихильники якої стверджували, що Христос не мав реальної людської плоті і лише «здавався» людиною. Євангельське свідчення про те, що Спаситель був обрізаний як звичайне немовля, стало суттєвим аргументом на захист істини про Його справжнє втілення. Цей факт підтверджував, що Христос прийняв справжню людську природу, а не примарний вигляд.
Як літургійне свято Обрізання Господнє закріпилося в церковному календарі у IV столітті. Канон святу склав преподобний Стефан Савваїт.
Раніше СПЖ розповів, в чому сенс обрізання.
