Кіпрський ієрарх розповів про свою позицію щодо ПЦУ після візиту на Фанар
Митрополит Ісая заявив, що його протест проти рішення Синоду Кіпрської Церкви визнати ПЦУ викликаний процедурою, за допомогою якої це рішення приймалося.
Митрополит Тамасосський Кіпрської Православної Церкви Ісая розповів про своє ставлення до ПЦУ та «українського питання» після нещодавнього візиту на Фанар, повідомляє видання «Ромфея».
За словами митрополита Ісаї, «з моменту виникнення українського питання і до сьогодні» він завжди підкреслював «свою абсолютну повагу та любов до мученицького Константинопольського патріархату».
«Вселенський патріархат, безперечно, є першопрестольною (πρωτόθρονη, – Ред.) Церквою у Православ'ї. Це справжня колиска візантійської культури та православного богослов'я. Ця реальність, таким чином, покладає на нього величезну відповідальність служіння, в яке ми всі повинні зробити свій внесок», – сказав владика.
Митрополит Ісая вважає, «що ми, як Православні Церкви, не повинні замикатися у вузько-канонічних правилах (κανονιστικών διατάξεων, – Ред.). Скрізь має переважати поміркованість, але також має бути і боротьба за істини віри та переважання закону».
Він підкреслив, що «залежно від обставин моменту ми повинні пристосовуватися до того, що відбувається, завжди прагнучи непохитності віри та вищих цінностей спасіння душ і миру між людьми. Іншими словами, все має свої межі, і саме тому Церква, виявляючи розбірливість, залежно від обставин, застосовує суворість в іншому місці та поблажливість в іншому».
Архієрей зазначив, що позиція нейтралітету Кіпрської Церкви щодо «українського питання» була «в той конкретний період наслідком нашого щирого ставлення та турботи про переважання миру в Православній Церкві».
Він також сказав, що «ця позиція з часом могла наражатись на різні інтерпретації та коментарі», і що завдяки їй стало зрозуміло, що «геополітичні події не повинні впливати на єдність наших Церков».
«Ця спільна турбота про всеправославну єдність була з великим задоволенням підтверджена і під час мого візиту до Фанару», – сказав митрополит.
Владика повідомив, що прибувши до патріарха Варфоломія, він «поцілував його руку і на додаток до того, що ми сказали один одному, я щиро запевнив його, що завжди буду у його розпорядженні і як людина, і як єпископ», – додав він, сказавши, що поїздку на Фанар «благословив і мій старець, митрополит Кікський та Тілірійський Никифор».
Митрополит запевнив патріарха Варфоломія, що «робота, яку він робить, не може бути недооцінена», і підкреслив, що спілкування з головою Фанара було йому необхідне, «щоб спокійно та духовно продовжувати свою роботу».
«Тепер, що стосується моєї позиції щодо рішень Кіпрської Церкви з цього питання, я ясно заявляю, що послух їм є зобов'язанням для кожного члена нашого Священного Синоду, який поважає нашу Синодальну систему. Я не можу дати вам чіткішої відповіді, ніж ця. Послух Священному Синоду», – наголосив митрополит Ісая.
На запитання журналіста, як можна говорити про послух рішенням Священного Синоду, які були прийняті з «українського питання», і не послужити з архієпископом Хризостомом через це, владика відповів:
«Передусім, дозвольте мені пояснити, що участь єпископів у спільних богослужіннях дуже важлива, але не є доктринально обов'язковою, якщо тільки її не зробить обов'язковою сам Священний Синод. Таким чином, питання про послух рішенням Священного Синоду не має нічого спільного з тим, чи єпископ співслужить із іншим єпископом. Має значення те, чи він визнає і чи згадує свого Предстоятеля як главу Священного Синоду, і чи регулярно він бере участь у засіданнях Синоду, дотримуючись його рішень».
«Отже, ваша неучасть у Синодальних зборах ніяк не пов'язана з вашим ставленням до українського питання?», – запитав журналіст у ієрарха, на що той відповів:
«Мої причини утриматися були пов'язані з тим, як ухвалювалися рішення та процедури. Я уточнив це питання у Його Блаженства (патріарха Варфоломія – Ред.), і тепер, з урахуванням тих даних, які ми маємо сьогодні, це питання для мене вважається закритим».
Раніше СПЖ писала, що митрополит Ісая розповів, що під час візиту до Фанара йому були представлені аргументи юридичного та історичного характеру, які дозволили Фанару визнати ПЦУ.
