Юрист розповів про карну відповідальність за організацію переходів у ПЦУ
Правознавець пояснив, які статті КК України порушують організатори зборів територіальних громад, на яких мешканці голосують за «переведення» парафій УПЦ до ПЦУ.
Юрист Олександр Красовицький на прикладі «переведення» Успенської церкви УПЦ до ПЦУ у місті Сквира Білоцерківської єпархії розповів, під які статті КК України підпадають дії чиновників, які влаштували збори в музичній школі та скликали на них місцевих жителів, що не є парафіянами храму. Свій коментар він розмістив у YouТube.
Красовицький зазначив, що 28 липня 2022 року чиновники у Сквирі не мали повноважень влаштовувати голосування про перехід релігійної громади Успенського храму УПЦ до ПЦУ.
«З точки зору законодавства України такі дії не лише незаконні, а й підпадають під певні статті КК України», – заявив юрист. Він розповів, яким має бути порядок законної зміни церковної юрисдикції.
У Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» у статті 8 йдеться (абзац 2): «Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням)».
Юрист пояснив: це означає, що для того, щоб вважатися членом релігійної організації, треба виконувати вимоги цієї організації, а якщо людина приходить в храм раз на рік святити паски, то вона не може вважатися членом парафії.
В абзаці 4 статті 8 йдеться: «Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади» .
Красовицький процитував Статут Успенського храму УПЦ у Сквирі, де в частині 9 сказано: «Парафіяльні збори збираються з православних віруючих, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю та не перебувають під забороною чи церковним судом, що перешкоджає повноцінній участі у богослужбовому житті». Щодо зборів парафії, то в Статуті йдеться так: «парафіяльні збори збираються настоятелем, парафіяльною радою або з благословення архієрея благочинним не рідше одного разу на рік».
Юрист наголосив, що збори у будинках культури та інших місцях загального користування, які скликаються чиновниками та не передбачені Статутом УПЦ, суперечать статті 8 законодавства України. Єдиний законний шлях, за словами правознавця, – коли збори скликає настоятель або парафіяльна рада.
Красовицький прокоментував також внесення змін до Статуту релігійної громади.
У частині 38 Статуту сказано: «Зміни та доповнення цього статуту, а також виправлення та доповнення до Договору про використання приміщень можуть бути ухвалені парафією лише з благословення єпархіального архієрея».
Це означає, за словами юриста, що для того, щоб парафія перейшла під юрисдикцію, наприклад, ПЦУ, потрібно внести зміни до Статуту, і ці зміни вимагають згоди та схвалення єпархіального архієрея, якого, звісно ж, немає у чиновників, які влаштовують збори про «переведення» храмів з УПЦ до ПЦУ.
Раніше СПЖ навела думку юристів з приводу заяви мера Косова про депортацію віруючих УПЦ.
