Церква святкує пам'ять святих первоверховних апостолів Петра і Павла
12 липня, в день пам'яті апостолів Петра і Павла, у православних закінчується Петрів піст.
День святих первоверховних апостолів Петра і Павла – свято, яке відзначається 12 липня за новим стилем. Воно назване на честь апостолів Петра і Павла, які проповідували християнство по всьому світу. Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру з різницею в один рік.
До того, як стати учнем Христа, Петро був рибалкою. Господь покликав Петра і його брата, майбутнього апостола Андрія Первозванного, коли ті ловили рибу на Генісаретському озері.
Саме Петро першим серед учнів назвав Учителя Христом, тобто Месією. За це Господь прозвав його Каменем (так перекладається ім'я Петро). На цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Церкву Свою, яку не здолають ворота пекла.
Коли перед розп'яттям Христа взяли під варту первосвященики, Петро тричі відрікся від Господа, як Той і передбачав. Але Петро розкаявся і спокутував свою зраду тим, що став палким проповідником Христової віри. І дійсно послужив основою Церкви – спільноти вірних Спасителю.
До наших днів дійшли два соборні послання апостола Петра. Їх включено в Новий Завіт. Свої послання Петро звертає до християн у провінціях Малої Азії, зміцнює їх у вірі, застерігає від впливу лжеучителів.
В кінці життя Петро повернувся в Рим, і там його схоплили і стратили за євангельську проповідь. Сталося це в 67 році. Розіп'яли апостола вниз головою за його власним проханням: він вважав себе недостойним бути розіп'ятим так само, як Господь.
Павло не був учнем Христа під час земного життя Спасителя. Більше того, Савл (як звали Павла до навернення в християнство) був гонителем християн.
Савл народився в Малій Азії, в місті, багато жителів якого, будучи іудеями, мали права римських громадян, які давали реальні привілеї, право на особливий державний захист і розгляд будь-яких звинувачень в імператорському, римському суді. Для єврейського народу це було явищем порівняно рідкісним. Савл отримав гарну освіту в Єрусалимі і, вочевидь, готувався до посади рабина. Після закінчення навчання він отримав владу офіційно переслідувати християн навіть за межами Палестини – в Дамаску.
Саме на шляху в Дамаск Господь покликав Савла до апостольського служіння. Під час подорожі майбутнього апостола освітило яскраве світло, від якого він сліпим упав на землю. Йому був голос: «Савле, Савле, чому ти гониш Мене?» На питання: «Хто Ти?» Господь відповів: «Я Ісус, Якого ти гониш».
Христос повелів Савлу йти в Дамаск. Його супутники чули голос Христа, але світла не бачили. Сліпого Савла привели в Дамаск, навчили вірі і на третій день хрестили. У момент занурення у воду Савл прозрів. З цього часу він став ревним проповідником Христа Воскреслого.
Іудеї були обурені його наверненням до Христа, і Савлу довелося втекти в Єрусалим. Там він приєднався до християнської громади і познайомився з апостолами. І знову послідували обурення іудеїв, загрози вбивством, від якого якраз і врятувало римське громадянство.
Але Єрусалим довелося залишити. Савл вирушив у свою першу апостольську подорож, яка тривала з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, саме в цей період Савла стали називати Павлом. Разом зі святим Варнавою він заснував християнські громади в кількох містах Малої Азії.
Павло здійснив ще кілька апостольських подорожей. Просвіщав Христовим вченням людей у Македонії, Греції та інших землях. За довгі роки життя і проповіді апостол Павло написав 14 послань; їх включено в Новий Завіт.
Павло був не раз заарештованим і після останнього ув'язнення прийняв мученицьку смерть від меча. Його не розіп'яли, тому що він не був рабом, а римським громадянином. Сталося це недалеко від Риму в 67 році, в період царювання імператора Нерона.
Раніше СПЖ писала про роль апостолів Петра і Павла для римської громади і чи є первоверховність апостолів реальним виправданням влади папи в католицизмі.
