Церква святкує пам'ять преподобного Іова Почаївського
19 травня Церква святкує пам'ять преподобного Іова, ігумена Почаївського.
Преподобний Іов (Желізо) ніс послух ігумена Почаївського монастиря. Аскет і просвітитель, він став автором збірки моральних порад і настанов «Бджола Почаївська», повідомляє «Древо».
В миру Іван Желізо, народився близько 1551 року в Покутті в Галичині. У віці 10 років він прийшов в Угорницький Преображенський монастир, а на 12-му році життя прийняв чернецтво з ім'ям Іова, після досягнення повноліття, тобто тридцяти років, зведений в сан священика, і через короткий час удостоєний великої схими, причому йому було повернуто ім'я Іоанн. Він особливо любив це ім'я і завжди їм підписувався, хоча до лику святих він був зарахований з ім'ям Іова.
Незабаром, на прохання князя Острозького, був переведений в Дубенський Хрестовоздвиженський монастир, що знаходився в його володіннях, де став настоятелем і керував монастирем понад 20 років в обстановці гонінь, що наростали на Православ'я з боку римо-католиків і уніатів. Багато писав на захист Православ'я.
На початку XVII століття преподобний віддалився на Почаївську гору і поселився в печері неподалік від стародавньої Успенської обителі. Полюбивши святого відлюдника, ченці обрали його своїм ігуменом.
Одного разу, прийшовши вночі на тік монастирський, він побачив злодія, який хотів закинути собі на спину куль зерна. Преподобний допоміг йому підняти цей лантух, але нагадав йому про відповідь на страшному Суді Христовому. Вражений коротким словом святого, грішник впав йому в ноги з благанням про прощення.
В обителі преп. Іов ввів чернецький статут. Обитель він оточив огорожею з допомогою благочестивих поміщиків Феодора і Єви Домашевських і спорудив Свято-Троїцький собор, а потім і ще шість менших церков. Ревно виконуючи посаду настоятеля, він був лагідний і ласкавий з братами, сам багато працював, садив в саду дерева, укріплював дамби поблизу монастиря.
Він створив Почаївську друкарню і продовжував писати на захист православ'я. Збереглася одна з його книг під назвою «Книга Іова Желізо, ігумена Почаевскаго, властною його рукою написана». У 1889 році вона була видана під назвою «Почаївська Бджола». Друкарня преп. Іова, відновлена на початку XX століття архімандритом Віталієм (Максименком), була їм вивезена після російської революції за кордон і нині продовжує існувати в Америці, в Джорданвілльскому Троїцькому монастирі, обслуговуючи духовні потреби російської еміграції.
Багато скорбот приніс преподобному Іову спадкоємець Анни Гойської, лютеранин Фірлей. Він заволодів монастирськими землями і навіть чудотворною іконою. Але свята ікона була повернута монастиреві, після того як дружину Фірлея спіткало за блюзнірство над нею Боже покарання, а землі були повернуті судом незадовго до кончини преподобного.
У 1628 році брав участь в Київському Соборі, що засудив унію і ухвалив твердо стояти за Православ'я. Під постановою цією є підпис: «Іоанн Желізо, ігумен Почаївський».
Іноді повністю зачинявся в печері на три дні або на цілий тиждень. Ісусова молитва була невпинним діланням його лагідного серця. За свідченням учня і упорядника житія преподобного Іова Досифея, одного разу під час молитви преподобного печеру осяяло небесне світло.
Помер 28 жовтня 1651 роки після п'ятдесятирічного управління Почаївської обителлю, проживши трохи більше 100 років.
Як повідомляла СПЖ, 11 і 12 листопада 2019 року в Свято-Успенській Почаївській лаврі відбулися святкування на честь блаженної кончини преподобного Іова Почаївського.
