Церква святкує пам'ять святителя Миколая Чудотворця

19 грудня Свята Церква молитовно вшановує пам'ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських. Ім'я чудотворця, швидкого помічника і молитовника за всіх, хто звертається до нього, прославилося у всіх кінцях землі, в багатьох країнах та народах.

Миколай Угодник народився 270 року в містечку Патари, яке розташовувалося в області Лікії в Малій Азії і було грецькою колонією. Батьки майбутнього архієпископа були дуже заможними людьми, але вірили в Христа і активно допомагали бідним.

Як каже житіє, святитель із дитинства повністю присвятив себе вірі, багато часу проводив у храмі. Подорослішавши, став читцем, а потім і священником у церкві, де настоятелем служив його дядько, єпископ Миколай Патарський.

Після смерті батьків Микола Чудотворець роздав всю свою спадщину бідним та продовжив церковне служіння. У роки, коли ставлення римських імператорів до християн стало більш терпимим, але гоніння продовжувалися, він зійшов на єпископський престол у Мирі. Зараз це місто називається Демре, воно розташоване в провінції Анталія в Туреччині.

Покликаний пасти Церкву Божу в архієрейському сані, святитель Миколай залишався великим подвижником, являючи пастві образ лагідності, незлобства та любові до людей. Це було особливо дорого для Лікійської Церкви під час гоніння на християн за часів імператора Діоклетіана (284–305). Єпископ Миколай, ув'язнений у в'язниці разом із іншими християнами, підтримував їх і умовляв твердо переносити узи, тортури та муки. Його самого Господь зберіг неушкодженим. Після царювання святого рівноапостольного Костянтина святителя Миколая повернули до своєї пастви, яка з радістю зустріла свого наставника й заступника. Незважаючи на велику лагідність духу та чистоту серця, святитель Миколай був ревним та сміливим воїном Церкви Христової. Ратоборствуючи з духами злоби, святитель обходив язичницькі капища та храми в самому місті Мира та його околицях, руйнуючи ідолів і обертаючи в порох капища. У 325 році святитель Миколай був учасником І Вселенського Собору, що прийняв Нікейський Символ віри, і виступав зі святими Сильвестром, Папою Римським, Олександром Олександрійським, Спиридоном Триміфунтським та іншими з 318 святих отців Собору на єретика Арія.

Ще за життя святитель прославився багатьма чудесами. Врятував місто Мира від страшного голоду − своєю гарячою молитвою до Христа. Молився за моряків, рятуючи їх від кораблетрощі, виводив із ув'язнення у в'язницях несправедливо засуджених. Добре відома історія, як архієпископ урятував від ганьби трьох дівчат, видавши їх заміж.

Святитель Миколай Чудотворець відійшов до Господа у 345-351 роках − точна дата невідома. Його мощі були нетлінними. Спочатку вони лежали в кафедральній церкві міста Мири Лікійські, де він служив архієпископом. Вони мироточили, й миро зцілювало вірян від різних недугів. Пізніше їх перенесли до міста Барі в Італії.

Раніше СПЖ повідомляла, що 13 грудня Церква святкувала пам'ять апостола Андрія Первозванного.