12 вересня – перенесення мощей святого благовірного князя Олександра Невського

Святий благовірний князь Олександр Невський (у схимі Олексій) помер на шляху з Орди у Городці на Волзі, 14 листопада 1263 року, а 23 листопада 1263 року був похований в соборній церкві Різдвяного монастиря міста Володимира.

Шанування благовірного князя почалося відразу ж після його поховання, бо було ознаменовано дивом: святий сам простягнув руку за дозвільною молитвою. Великий князь Іоанн Іоаннович у своєму духовному заповіті, писаному в 1356 році, залишив своєму синові Димитрію, майбутньому переможцю Куликовської битви, «ікону Святий Олександр».

Нетлінні мощі благовірного князя були відкриті, за видінням, перед Куликовською битвою – у 1380 році, і тоді ж встановлено місцеве святкування.

До молитв святого князя, який уславився обороною Вітчизни, російські полководці вдавалися і в усі наступні часи. 30 серпня 1721 р. Петро I, після тривалої і виснажливої війни зі шведами, уклав Ништадтський мир.

Цей день вирішено було освятити перенесенням мощей благовірного князя Олександра Невського з Володимира до нової північної столиці – Петербурга, який розташувався на берегах Неви. Вивезені з Володимира 11 серпня 1723 року, святі мощі були привезені у Шліссельбург 20 вересня того ж року і залишалися там до 1724 року, коли 30 серпня були встановлені в Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври, де спочивають і нині.

Указом від 2 вересня 1724 року було встановлено святкування на 30 серпня. У 1727 році свято було скасовано з причини не церковного характеру, а внаслідок боротьби угруповань при царському дворі. У 1730 році свято знову було відновлено.

Архімандрит Гавриїл Бужинський склав спеціальну службу на спогад Ништадтського миру, поєднавши її зі службою святому Олександру Невському.