18 лютого Церква вшановує Єлецьку-Чернігівську ікону Божої Матері

Єлецька-Чернігівська ікона Божої Матері явилась на ялині поблизу Чернігова у 1060 році, при Чернігівському князі Святославі Ярославичі, як було записано в синодику єпископа Чернігівського Зосими Прокоповича (1655-1657). Ікона була поставлена в церкву, засновану на честь Єлецької ікони Божої Матері.

Преподобний Антоній, який подвизався на Болдиній горі у 1068-1069 роках, благословив заснувати тут монастир. У 1238 році монастир був зруйнований татарами, але ікона збереглася усередині монастирської стіни.

У 1470 році Київський князь Симеон Олелькович відновив обитель, і ікону знову поставили в храмі.

Подальша доля ікони невідома. За одним переказом, нащадок Чернігівських князів Барятинський відвіз ікону до Москви в 1579 році, коли Чернігів перейшов до польського короля Стефана Баторія. У 1687 році окольничий князь Даниїл Барятинський повертався з походу в Крим. У Харкові він сильно захворів і перед смертю передав Єлецьку ікону, що була з ним в поході, в Харківський Успенський собор.

За іншим переказом, ікона зникла з обителі під час її розорення у ХVII ст. польськими військами Сигізмунда III.

У 1676 році князь Костянтин Острозький пожертвував в Єлецьку обитель список Єлецької ікони Божої Матері, привезений з Володимира братами Козелами. Архімандрит Іоанникій (Голятовський) відновив тоді монастир і описав численні чудеса від цієї ікони в книзі «Скробница» («Скарбниця»), виданій у 1676 році в Новгороді Сіверському.

Відома ще одна Єлецька ікона Божої Матері, яка також з'явилась у 1060 році. Свою назву вона отримала від того, що знаходилася в місті Єльці, в соборній церкві на честь Смоленської ікони Божої Матері. Свято цій іконі покладено 11 січня.