9 грудня Церква вшановує пам'ять Святителя Інокентія, єпископа Іркутського

Святитель Інокентій, єпископ Іркутський, в миру Іван, походив з дворянського роду Кульчицьких. Батьки його в середині ХVI століття переселилися з Волині у Чернігівську губернію. Святитель народився близько 1680 року, навчався у Київській духовній академії.

Чернечий постриг він прийняв у 1710 році і був призначений викладачем у Слов'яно-греко-латинську академію префектом та професором Богослов'я.

У 1719 році святитель Інокентій був переведений до Санкт-Петербурзької Олександро-Невської Лаври із призначенням обер-ієромонахом флоту.

В 1720 році ніс послух намісника Олександро-Невської Лаври.

14 лютого 1721 року ієромонах Інокентій був посвячений у сан єпископа Переяславського та призначений в Пекінську духовну місію у Китай. Але китайський уряд відмовив у візі «духовній особі, великому панові», як його необережно охарактеризувала сенатська комісія із закордонних справ.

Три роки змушений був провести святитель у Селенгінську, біля китайського кордону, переносячи багато поневірянь через невизначеність свого становища і утиски від цивільного управління в Сибіру. Дипломатичні промахи російського посла в Китаї графа Рагузинського та інтриги Іркутського архімандрита Антонія Платковського призвели до того, що в Китай був призначений архімандрит Антоній, а святитель Інокентій указом Святійшого Синоду в 1727 році був титулований єпископом Іркутським і Нерчинським та приступив до управління новоствореною єпархією.

Близькість китайського кордону, обширність і малонаселеність єпархії, велика кількість різних народностей (бурятів, монголів та ін), не просвічених Христовою вірою, бездоріжжя та бідність – все це робило душпастирську працю святителя Інокентія важкою і життя його повним поневірянь.

За дивним недоглядом Сенату він не отримував платні до самої смерті і терпів крайню потребу в засобах існування. У цих скрутних умовах на мізерні кошти іркутського Вознесенського монастиря ще утримувались дві відкриті при ньому школи – монгольська і російська.. В трудах та поневіряннях святитель Інокентій набував духовної твердості, смирення, прозорливості.

Трудами святителя Інокентія було розпочато будівництво у Вознесенській обителі кам'яного храму замість дерев'яного, розширено межі єпархії, яка включила не лише Селенгінський, але ще й Якутський та Ілімський округи. Святитель, який не відрізнявся міцним здоров'ям, під впливом суворого клімату та поневірянь рано відійшов до Господа. Він упокоївся вранці 27 листопада 1731 року.

У 1764 році тіло святителя знайшли нетлінним під час ремонтних робіт у монастирській Тихвинській церкві.

Безліч чудес відбулося не тільки в Іркутську, а й у віддалених місцях Сибіру при молитовному зверненні до святителя. Це спонукало Святійший Синод до відкриття мощей і прославлення святителя у 1800 році.

З 1804 року встановлено святкування його пам'яті по всій Росії 26 листопада, бо в день преставлення звершується святкування іконі Божої Матері «Знамення». Другий день пам'яті святителя – 9 лютого.