19 листопада Церква вшановує пам'ять святителя Павла, архієпископа Константинопольського

Святитель Павло, архієпископ Константинопольський, був обраний на патріаршу кафедру після смерті Патріарха Олександра, коли знову спалахнула аріанська єресь.

На Соборі, який обирав нового Константинопольського патріарха, було багато аріан. Вони повставали проти обрання святителя Павла, але православних членів Собору виявилась більшість.

Імператор Констанцій, що царював над східною частиною Римської імперії, був аріянином. Під час виборів патріарха його не було у Константинополі. Після свого повернення він скликав собор, який незаконно оголосив святителя Павла скинутим, і імператор вигнав його зі столиці.

На місце святителя звели арианина Євсевія Нікомидійського. Патріарх Павло пішов у Рим, де знайшли собі притулок і інші православні єпископи, вигнані Євсевієм. Недовго керував Церквою Євсевій. Коли він помер, святитель Павло повернувся до Константинополя. Він з любов'ю був зустрінутий паствою.

Але Констанцій вдруге вигнав святого, і йому довелося повернутися до Риму. Імператор Констант написав своєму східному соправителю Констанцію грізного листа, якого відправив до Константинополя зі святим архіпастирем-вигнанцем. Погрози подіяли, і святитель Павло був повернений на патріарший престол.

Проте незабаром благочестивий імператор Констант, захисник православних, був зрадницьки вбитий під час перевороту при дворі. Святителя Павла знову вигнали зі столиці і відправили у заслання до Вірменії, в місто Кукуз, де він прийняв мученицьку кончину.

Коли Патріарх звершував Божественну літургію, увірвалися аріяни і задушили святого його святительським омофором. Сталося це у 350 році. В 381 році святий цар Феодосій Великий урочисто переніс мощі святителя Павла сповідника з Кукуза у Константинополь. В 1326 році мощі святителя Павла перенесені до Венеції.

Святитель Афанасій Великий, сучасник святого Павла, про його вигнання пише коротко: «Святий Павло в перший раз засланий Костянтином в Понт, в другий раз Констанцієм, окований залізними путами, заточений у Сінгару Месопотамську і звідти переведений в Ємесу, а в четвертий раз в Кукузу Каппадокійську біля Таврських пустинь».