2 липня Церква вшановує пам'ять преподобного Паісія Великого

Преподобний Паісій Великий жив в Єгипті. Після смерті чоловіка, мати, по навіюванню Янгола, віддала молодшого сина Паісія до церковного кліру.

Юний Паісій полюбив іноцьке життя і вступив до одного з єгипетських скитів. Відрікшись від своєї волі, він жив під духовним наставництвом святого Памви, в усьому виконуючи його повеління.

В пошуках відокремленої безмовності преподобний Паісій пішов у Нітрійську пустелю, де жив у власноруч висіченій печері. Там преподобний удостоївся дивного видіння – Господь Ісус Христос відкрив йому, що заради його трудів вся Нітрійська пустеля буде населена подвижниками. Преподобний наважився запитати Господа, де іноки візьмуть в пустелі все необхідне для життя? Господь відповів, що, якщо вони будуть виконувати Його заповіді, Він Сам буде доставляти все необхідне, поставить їх вище бісівських спокус і хитрощів.

З часом до преподобного Паісія зібралося безліч іноків і мирян – так було засновано монастир. Головний заповіт Паісія був один: нічого не робити за своєю волею, а в усьому виконувати волю своїх наставників. Тяготячись порушенням безмовності, преподобний віддалився в більш віддалену печеру.

За важкі подвиги заради спасіння Господь наділив свого угодника даром прозріння і лікування душ людських. З житія подвижника відомий випадок, коли один з його учнів, за благословенням преподобного, вирушив для продажу рукоділля в Єгипет і дорогою зустрів єврея, який вселив простодушному іноку, що Христос Спаситель – не Месія, що прийде інший, істинний. Повагавшись, інок промовив: «Можливо, і правда те, що ти кажеш», – однак не надав своїм словам особливого значення. Повернувшись, він з прикрістю побачив, що преподобний Паісій немовби не помічає його присутності, і запитав про причину його гніву. Преподобний сказав: «Мій учень був християнином, ти ж не християнин, від тебе пішла Благодать Хрещення». Розкаявшись, інок зі сльозми просив преподобного відпустити йому гріх. Тільки тоді святий старець став на молитву і виклопотав у Господа іноку прощення.

Преподобний Паісій відрізнявся великим смиренням, здійснював подвиги посту і молитви, але, по можливості, приховував їх від сторонніх. На питання іноків, яка чеснота найвища, преподобний відповів: «Та, яка відбувається в тайні і про яку ніхто не знає».

Преподобний Паісій помер в V столітті в глибокій старості і був з шаною похований багатьма присутніми іноками. Через деякий час його мощі були перенесені преподобним Ісідором Пелусіотом (пам'ять 4 лютого) до Пелусіотської обителі і покладені поруч з мощами преподобного Павла Пустельника, з яким преподобний Паісій при житті був особливо духовно близький.