24 червня Православна Церква вшановує пам'ять апостолів Варфоломія та Варнави
Апостол Варфоломій
Апостол Варфоломій, іменований також Нафанаїлом, входив у число 12 апостолів. Він походив із Кани Галілейської та, ймовірно, був родичем або близьким другом апостола Филипа, який і привів святого до Іісуса Христа. Після зішестя Св. Духа апостолу Варфоломію випала доля разом з апостолом Филипом іти на проповідь до Сирії та Верхної Азії.
На деякий час апостоли розділилися: Филип пішов у Малу Азію та проповідував у Лідії та Мізії, а апостол Варфоломій благовістив в інших місцях. Але, за Божим повелінням, Варфоломій прийшов на допомогу до Филипа. Після страждання на хресті з апостолом Филипом, святий Варфоломій, знятий із хреста живим, поховав апостола Филипа.
Утверджуючи християн у вірі, він вирушив у Індію. Він організував християнські громади та церкви та переклав на їхню мову Євангеліє від Матфія. Варфоломій відвідав також Велику Вірменію, де звершив багато чудес та зцілив одержиму бісом дочку царя Полімія. На знак подяки, цар послав апостолу дари, але той відмовився прийняти їх, сказавши, що шукає тільки спасіння душ людських. Тоді Полімій із царицею, зціленою царівною та багатьма наближеними прийняли Хрещення. Їхній приклад наслідували мешканці десяти міст Великої Вірменії.
За підступами язичницьких жерців, брат царя Астіаг схопив апостола у місті Альбане – нині місто Баку – та розіп'яв униз головою. Апостол, висячи вниз головою, не переставав навчати народ. Мучитель, не стерпівши цього, наказав здерти всю шкіру з апостола та потім відрізати голову. Віруючі поклали його останки в олов'яну раку та поховали.
Близько 508 року святі мощі апостола Варфоломія перенесли у Месопотамію у місто Дари. Коли у 574 році містом заволоділи перси, християни взяли мощі апостола та віддалилися до берегів Чорного моря. Коли їх наздогнали вороги, вони були змушені опустити раку у море. Силою Божою, рака чудом припливла до острова Ліпарі. У IX столітті, після взяття острова арабами, святі мощі були перенесені у Неаполітанське місто Беневент, а у Х столітті їхня частина перенесена до Риму.
Апостол Варнава
Апостол Варнава походив із заможної єврейської родини, що жила на Кіпрі. При народженні йому було дано ім'я Іосія, або Іосиф. Господь обрав його у числі 70 учнів, й Іосиф отримав друге ім'я Варнава. Згідно з давньою традицією, Варнава вважається главою («корифеєм») 70 апостолів.
В Єрусалимі Варнава став очевидцем зцілення, розслабленого у купальні Віфезда, а також інших чудес, здійснених Христом в Єрусалимському храмі. Бачачи все це, Варнава упав до ніг Спасителя та попросив його благословення.
Після Вознесіння Господа на Небо, Варнава продав землю недалеко від Єрусалиму, що йому належала, та приніс гроші до ніг апостолів, нічого не залишивши собі.
За дорученням апостолів, святий Варнава ходив в Антіохію для підтримки тих, хто увірував.
Потім апостол Варнава прийшов із апостолом Павлом в Антіохію, де, близько року, вони вчили народ у храмі. Тут учні Христові вперше стали називатися християнами. Разом із Павлом святий проповідував Євангеліє у Малій Азії, на Кіпрі.
Повернувшись на Кіпр, святий продовжив проповіді, але був схоплений язичниками, які закидали його камінням та розклали багаття, щоб спалити тіло. Але тіло апостола залишилося неушкодженим. Його поховали у печері, поклавши у неї, згідно з його заповітом, переписане його власною рукою Євангеліє від Матфія.
У 448 році, при імператорі Зеноні, апостол Варнава тричі являвся у сновидінні архієпископу Кіпру Анфіму та показав місце поховання своїх мощів. Почавши копати у зазначеному місці, християни знайшли нетлінне тіло апостола та святе Євангеліє, що лежало на його грудях. З цих пір Кіпрська Церква стала іменуватися апостольською та отримала право самостійного обрання Предстоятеля. Голова апостола Варнави зараз зберігається у церкві міста Конка-дей-Маріні в Італії.
