Щоденник паломника. Хресна хода до Почаєва: день другий. (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Продовжуємо репортаж про Хресний хід у Почаїв, який вирушив вчора з Кам'янця-Подільського. О 4.00 біля храму села Жердя були прочитані ранішні молитви і Хресний Хід вирушив далі.
Місцеві жителя виходять назустріч Хресному Ходу цілими сім'ями і саме так, навколішки, вшановують ікони:
В селі Почапинці Хресний хід зустріли жителі села з іконами та хоругвами.
{gallery}0001_photo/2015/08/20/day_2{/gallery}
Паломники зупиняються на привал у Почапинцях:
{gallery}0001_photo/2015/08/20/prival{/gallery}
Вийшли з Почапинців:
У селі Кугаївці відбувається коротка зупинка на 30 хвилин.
{gallery}0001_photo/2015/08/20/kugaivci{/gallery}
Отець Андрій Сосюк готує каву на привалі:
Вийшли з Кугаївців:
Між Кугаївцями та Бережанкою:
{gallery}0001_photo/2015/08/20/mizh{/gallery}
Хресний хід у селі Бережанка:
За даними правоохоронців у Хресному ході бере участь понад 10 тисяч паломників:
Автобуси, що супроводжують Хресний хід. Їжа, речі, медикаменти:
{gallery}0001_photo/2015/08/20/buses{/gallery}
Привал в Бережанці на півтори години. Годують дуже добре, але в парку місця всім не вистачає. Місцевий священик каже, що таке - вперше.
{gallery}0001_photo/2015/08/20/prival2{/gallery}
Хресна хода входить до населеного пункту Чемерівці:
{gallery}0001_photo/2015/08/20/chemyr{/gallery}
У Чемерівцях:
{gallery}0001_photo/2015/08/20/chemyr2{/gallery}
Молебень у Чемерівцях:
Як я і думав учора, сьогодні йти набагато важче. Сказати, що ноги болять - значить не сказати нічого. Біль вже тотальна і ближче до вечора її перестаєш помічати. Просто звикаєш. Як вже зазначалося раніше, вчорашня біганина далася взнаки. У багатьох хрестоходців «позбивані» ноги, які вкрилися значними мозолями. Проте, незважаючи на це, люди все одно йдуть. І не тільки йдуть. Так, В Хресному Ході я зустрів чоловіка-інваліда, який пересувається на інвалідній калясці. Він переконаний, що зможе з Божою допомогою добратися до Почаєва.
Як я вже писав раніше, в Хресному Ході досить багато дітей. І це не дивно - дітки, разом зі своїми благочествими батьками йдуть, для того, щоб і самим торкнутися святості і хоча б трішечки зрозуміти, що таке подвиг. Проте, не всі вони прибули до Кам’янця разом із родиною. Ось, наприклад, дівчинка на ім’я Богдана приїхала з села з-під Дубно, Рівненської області. Приїхала сама. Дівчинці 10 років і вона жваво розповідає про своє життя-буття: в класі всі католики, і вона єдина, хто кожної неділі їздить до православної Церкви в Дубно. В Хресний Хід йде вже третій раз. Знає, як вона каже, всіх. «А ким ти будеш, коли виростеш?» - питаю. «Ігуменією!» - відповідає і швидко біжить уперед.
Зустрів і молоду сім’ю з Новодністровська, що на Буковині. Йдуть з двома дітками - старшому майже три, а донечці - 4 місяці. Мати, сама ще дитина, каже, що перед Ходою почалися спокуси - маленька захворіла, затемпературила. Однак, сімейна рада вирішила, що йти все одно треба. І ось, уявіть собі, сьогодні, на другий день Ходу, температура спала! І це при тому, що ночувати довелося в палатці!
Дуже багато молоді. І це, взагалі-то, не дивно. Адже літнім людям йти в таку далечінь дуже важко. І тих бабусь та дідусів (яких завжди менше) хто наважується на цей подвиг, не так вже й багато. Однак, вони є, і нам, молодим, залишається тільки дивуватись з їхньої духовної стійкості і брати з них приклад.
Знову мушу сказати про гостинність місцевих жителів. Те, як приймають Хресний Хід в Почапенцях і в Бережанці треба бачити! Десятки п’ятидесяти-літрових кастрюль з наїдками, море смажених пиріжків і пончиків, салати, компоти і… пісня! Місцевий священик, протоієрей Іоанн, організував чудовий сільський хор, який під час привалу (а це близько двох годин) біля села Почапенці, ні на одну хвилину не замовкав. Велика кільккість духовних піснеспівів (або, як їх називають у народі - «псальмів») справді суттєво підняла настрій і укріпила дух багатьом хрестоходцям. До мене особисто підійшла жінка, яка сказала, що прокинувшись вранці вирішла повертатись додому. Однак, їхати з Жерді не ризикнула - темно. Тому, з Хресним Ходом добралася до Почапенців, а вже звідси хотіла їхати до Кам’янця. І ось, почувши як співає місцевий хор, вона, по-перше, простояла біля нього півтори години, а по-друге, передумала покидати Хресний Хід! Мені одразу ж згадалися слова апостола Павла, в яких він закликає нас, християн, тоді, коли важко співати духовних пісень.
Також, чудовий прийом був організований у селі Бережанка. Хресний Хід зупиняється там в місцевому парку. Цікаво, що в цьому році розмістити всіх паломників в парку не вдалося - місця не вистачило. Люди були змушені зупинитися на відпочинок на шкільній спортивній площадці, а також скрізь, де тільки можна було. Така ситуація, за свідченням протоієрея Іоанна, настоятеля місцевого храму, скалалася вперше. Взагалі, як сам батюшка, так і стражі порядку, які від самого Кам’янця супроводжують Хресний Хід, відмічають збільшення кількості людей в порівнянні з минулим роком.
Інтерв'ю з учасниками Хресного ходу:
Останній привал - село Свіршківці. І там - прекрасна трапеза і прекрасний хор.
{gallery}0001_photo/2015/08/20/prival3{/gallery}
Вже зі Свіршківців Хресний Хід попрямував у село Закупне, де й розмістився на нічліг.
Продовження Щоденника паломника про третій день Хресної ходи до Почаєва читайте за посиланням
