Чому розпалювачі ненависті до УПЦ повинні сидіти у в'язниці
Храми будувалися не для перемог однієї держави над іншою, утвердження «українського духу», або «духу» якоїсь іншої нації.
31 січня у відібраному у вірян УПЦ Успенському соборі Володимира відбулася добре срежисована урочиста подія, на яку привезли близько 300 людей з усіх храмів ПЦУ міста та інших населених пунктів. Очолив «першу літургію українською мовою» Сергій Думенко. Його супроводжувала верхівка місцевої влади, а також народний депутат Ігор Гузь. І ось його слова нас особливо вразили. Стоячи на амвоні собору поруч з Думенком, Гузь видав промову, яку можна вважати зразком розпалювання релігійної ненависті.
Основні пункти:
• коли в Успенському соборі молилися віряни УПЦ, він був «під владою Москви»;
• віряни УПЦ – це «кацапи»;
• вигнання УПЦ і передача собору ПЦУ – найважливіший крок до військової перемоги України над РФ;
• фреска в соборі із зображенням царственних страстотерпців буде знищена, після цього в храмі запанує «український дух»;
• Володимирська каплиця, яка знаходиться поруч із собором, буде відібрана у вірян УПЦ і передана ПЦУ;
• Гузь закликав настоятельку Зимненського монастиря добровільно перейти в ПЦУ, в іншому випадку натякнув на силове захоплення.
Один із головних тезисів Гузя – що Успенський собор століттями страждав під гнітом російських царів, а тепер українська влада його звільнила. Що ж, кожен має право на свою точку зору. Але наведемо загальновідомі історичні факти.
Стародавній Успенський собор після уніатського періоду, до кінця XIX століття був практично зруйнований і являв собою руїни з обваленим куполом і впалими стінами. І хто ж його відродив? Ви будете здивовані, але це російський цар Микола II, зображений на фресці храму. Він виділив на відродження собору близько 60000 рублів, а потім додатково оголосив збір по всіх храмах Російської імперії. В результаті було зібрано 127550 рублів, і до 1900 року Успенський собор був відбудований російськими архітекторами в нинішньому благолепному вигляді.
Така ж «зрада» і щодо Володимирської каплиці, яку Гузь вимагає віддати ПЦУ. Її побудували на честь двох подій, пов'язаних з царською родиною: порятунку царя Олександра III з сім'єю після катастрофи поїзда, і порятунку Миколи II після замаху в Японії. Тобто, якби не «гніт Москви», не було б у Володимирі ні каплиці, ні, швидше за все, і Успенського собору. Нікуди було б Сергію Думенку «повертати українську молитву»
Але головне навіть не в цьому. Ці храми будувалися не для перемог однієї держави над іншою, утвердження «українського духу», або «духу» якоїсь іншої нації. Їх будували для молитви і зростання в народі Христової любові. А те, що робить Гузь – це прямо протилежне. Він розпалює ненависть одних українців – до інших. Він влаштовує цькування віруючих лише тому, що вони належать до «неправильної» конфесії.
Тому давайте називати речі своїми іменами: те, що говорить і робить Гузь, згідно з законом, – злочин. Його місце – на лаві підсудних. І його час прийде.
