УПЦ і кінець єрмаківської епохи
Пішов у відставку чоловік, який явно зіграв дуже серйозну роль у процесах, що відбувалися між владою та УПЦ.
Андрія Єрмака називають сірим кардиналом, який координував всі держінститути і, крім того, мав величезний вплив на Зеленського.
Сам голова ОП дуже рідко висловлювався щодо УПЦ, але його «заслуга» в переслідуванні УПЦ державою є, безумовно, дуже великою.
Ще на початку війни Єрмак, як і Зеленський, не виступав проти Церкви. Відомим є його пост у соцмережах, де Єрмак назвав «корисними ідіотами» тих, хто розпалює ненависть до УПЦ.
Але потім у владі клацнув якийсь тумблер, і вся верхівка на чолі з Зеленським обрушила на Церкву всю міць державної репресивної машини. Апофеозом цих репресій став закон про заборону УПЦ.
Напередодні його ухвалення Єрмак написав: «Церква в Україні буде позбавлена московського впливу. Коли в Україні сьогодні знаходяться ті, хто готовий захищати вплив московської церкви… то це не нормально. І це не про свободу, а про дещо інше».
У сам день голосування, 20 серпня 2024 року, Єрмак видав довгий маніпулятивний текст з критикою РПЦ, даючи зрозуміти, що УПЦ винна у всіх гріхах Руської Церкви.
Ось і вся «видима» діяльність Єрмака щодо УПЦ. Але підводна частина цього «айсберга» величезна. «Дружні прохання» до СБУ про відкриття справ щодо духовенства, облога Києво-Печерської лаври, регулярне переслідування УПЦ у підконтрольних ЗМІ, розпалюючі ворожнечу заяви від усіляких народних депутатів, використання ВСЦіРО як ручних «адвокатів» на Заході і т. д.
Звісно, рішення тут приймав президент. Але реалізовував і контролював процеси талановитий і вмілий організатор.
Тепер цей талант іде, пройшла його епоха. На черзі – наступні.
«Не ревнуй злодіям, не заздри тим, хто чинить беззаконня, бо вони, як трава, скоро будуть підкошені і, як зеленіючий злак, зів'януть» (Пс. 36:1-2).
