Як відзначали в Києві День Хрещення Русі у 1888 році
Пише письменник із Харкова Ієронім Ясинський.
«Вулиці були заповнені народом. Усі йшли до Дніпра. Нарядні києвлянки або, як вони самі себе називають, киянки шуміли своїми накрохмаленими синіми, рожевими та білими сукнями, у супроводі вмитих і благообразних кавалерів. Не було жодного сумного обличчя. Очікування свята на всіх наклало відбиток якоїсь особливої святкової енергії. На Хрещатику народ буквально товпився. Двома потоками, по обох тротуарах, швидко крокувала строката юрба. Загальний рух захопив і мене, і я пішов у ногу з усіма. Чим далі, тим густішою і густішою ставала юрба…
Велична картина розгорнулася переді мною. Вже досить високо стояло сонце в абсолютно бездоганній небесній лазурі. Праворуч, на крутому пагорбі, височів пам'ятник св. Володимиру з хрестом у руці. Зелені схили гір здавалися живими від натовпу, що товпився на них. Спочатку було зроблено розпорядження не пускати народ на схили. Але коли народ став прибувати, розпорядження це було скасовано, можливо, тому, що не було сил привести його в виконання – натовп складався, принаймні, з 40 000 осіб – і ось свято раптом набуло надзвичайно грандіозного і живописного вигляду. Ці гори можна було порівняти з колосальними букетами квітів…
Біля пам'ятника св. Володимиру вже іскрилися хрести і хоругви хресного ходу. Чотири величезні кадильниці курилися навколо пам'ятника, і легкий димок їхній піднімався вгору стовпоподібною спіраллю.
Близько півгодини тривала хода духовенства. Їхні ризи блищали на сонці, легка хмара диму і пилу огортала процесію, а в повітрі над нею коливалися срібні та золоті хоругви».
