Ніж у спину Зеленському від УГКЦ та ПЦУ
Після блискавичного Ухвалення закону проти НАБУ та САП, які курує Захід, у Зеленського несподівано виникли серйозні проблеми.
По всій країні раптом виникли багатолюдні мітинги, а в ЄС розгорнулася на його адресу дуже потужна критика. Президент начебто здав назад, пообіцявши ухвалити новий законопроєкт щодо повернення НАБУ та САП їхніх повноважень, але «антизеленська» хвиля не спадає.
Парадоксально, але до виступів проти влади приєдналися ПЦУ та УГКЦ.
Один із спікерів структури Думенка одіозний рейдер Роман Грищук особисто приєднався до протестних акцій і закликав своїх прихильників (а їх чимало) наслідувати його приклад.
З боку УГКЦ виступив сам Святослав Шевчук. Він порівняв протести проти влади з Майданами 2004 і 2014 років і заявив, що ухвалення закону «підірвало довіру народу до влади, а міжнародних партнерів – до України». Також він подякував тим, хто виходить на протестні акції проти Зеленського. Керівник ПЦУ Сергій Думенко поки мовчить, але немає сумнівів, що і він «на низькому старті».
Тут варто відзначити кілька важливих моментів.
1. Зеленський виправдовував фактичне захоплення НАБУ та САП «російським впливом» на ці структури. Він діяв за давно відпрацьованою схемою, оскільки звинувачення в «роботі на Кремль» раніше завжди спрацьовували. Травля УПЦ, опозиції, небажаних журналістів завжди супроводжувалася цими дикими брехливими звинуваченнями. І завжди «прокочувало». Але не цього разу.
2. І Шевчук, і Грищук аргументують зараз підтримку нового «майдану» необхідністю боротьби з корупцією. Але за час правління Зеленського корупційних скандалів було безліч. Усі мовчали. Виступили проти тільки після «наїзду» на НАБУ та САП. Тобто справа зовсім не в корупції, а в підводних політичних течіях, у яких Зеленський поступово опиняється за бортом.
3. Нинішня влада всіляко підтримує і ПЦУ, і УГКЦ. Достатньо згадати недавнє лобіювання Зеленським перед папою римським канонізації Шептицького, який співпрацював з Гітлером і Сталіним. Про ПЦУ і згадувати не варто – вона стала фактично державною. Але варто було подути легкому вітерцю змін, і замість вдячності та підтримки лідери патріотичних конфесій, відчувши слабкість Зеленського, фактично натякають на його повалення.
Вищезгадані структури живуть, дотримуючись звірячої моделі поведінки – розривати лідера, щойно відчувши його слабкість: «Акела промахнувся». Зеленський тут – далеко не перший. Можна згадати зраду Епіфанієм свого благодійника Порошенка після його програшу в президентських перегонах, критику з боку ПЦУ голови лаврського заповідника Остапенка відразу після його звільнення і т. д.
Французький політик XVIII століття Шарль де Талейран-Перігор промовив одного разу слова, що сталі знаменитими: «Вчасно зрадити – це не зрадити, а передбачити».
Судячи з усього, в ПЦУ та УГКЦ ця фраза давно стала культовою.
