Чи повинна УПЦ заборонити в служінні Луганського митрополита?
В Україні, де Церква відокремлена від держави, чи може влада диктувати Церкві, кого ставити священником, а кого ні?
Митрополита Луганського Пантелеімона суд заочно засудив до 11 років тюрми за «співпрацю з рашистами». Судді аргументували рішення тим, що митрополит був присутній на зібранні в Кремлі щодо легалізації захоплених українських територій, давав коментарі російським ЗМІ, схвалював окупацію України тощо. Подробиць і доказів нам не надали.
Але зараз мова не про справедливість рішення, ми хочемо звернути увагу на супутнє рішення суду – що архієрею заборонено «обіймати будь-які посади в релігійних організаціях строком на 13 років».
У «патріотичних» пабліках повсюди пишуть, що тепер Синод УПЦ зобов'язаний зняти архієрея з кафедри і заборонити в служінні. Але чи дійсно це так? І тут питання зовсім не в тому, що ми підтримуємо позацерковну діяльність митрополита Пантелеімона, проблема в іншому.
Давайте відкинемо політичні та церковні реалії і уявімо собі гіпотетичну ситуацію, коли силовики знаходять і арештовують Луганського митрополита, він відбуває належний термін і виходить на свободу. Що робити Синоду УПЦ? Керуватися рішенням суду, позбавити його кафедри і заборонити здійснення богослужінь протягом 13 років? Але ж за вищим законом країни – Конституцією – Церква у нас відокремлена від держави. Як вона може диктувати Церкві, кого ставити священником або архієреєм, а кого – ні?
Ми живемо в країні, де одну з конфесій влада називає «атрибутом держави» і лобіює її інтереси в інших країнах, а іншу готова заборонити на підставі канонічних (!) зв'язків. У свою чергу, релігійні діячі надають владі послуги певного роду, виправдовуючи її діяльність за кордоном.
Можливо, по факту Україна вже не є світською державою?
