Влада, яка влаштувала репресії, заявила, що шанує жертв політичних репресій
Сьогодні, в третью неділю травня, в Україні вшановується пам'ять жертв політичних репресій.
Ми вшановуємо пам'ять усіх тих людей, яких радянська влада замучила у в'язницях, згноїла в ГУЛАГу, вморила голодом, розстріляла в підвалах каральних органів.
Сьогодні Президент України В. Зеленський поклав квіти у Биківні, де спочивають останки жертв радянського режиму та розмістив на своєму офіційному телеграм-каналі текст, у якому є такі слова:
«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять мільйонів людей, які були вбиті тоталітарною системою. Принижені, репресовані, закатовані. Позбавлені їхньої справжньої долі. Таланти, які були забрані в нашого народу. Зламані життя, які могли б зробити ще так багато для наступних поколінь».
«Принижені… Поламані життя… Позбавлені своєї долі…». Але чи не про православних це журналістів, які сидять у Лук'янівському СІЗО і чекають на довічне ув'язнення? Чи не про Валерія Ступницького, Андрія Овчаренка, Володимира Бобечка, долі яких уже зараз ламає українська влада?
«Таланти, забрані у нашого народу ...». Чи не про митрополита Святогірського Арсенія, який сидить за ґратами за проповідь, якого українська влада забрала у його численної пастви?
«...які могли б зробити ще так багато...». Чи не про протоієрея Сергія Чертиліна це сказано, який віз гроші, щоб купити для фронту реанімаційний автомобіль і який не зміг це зробити, бо українська влада кинула його до в'язниці?
Страшним фактом нашої дійсності є те, що в Україні сьогодні є політичні в'язні, є в'язні совісті, які опинилися за ґратами навіть не за свої політичні переконання, а за віру, православну віру, яку наш народ сповідує вже тисячу років.
Так, масштаби не ті, і рівень жорстокості ще не той. Але ж і більшовики не одразу ГУЛАГ збудували. Може, не варто ставати на той шлях, яким уже пройшли радянські комуністи?
