Про «N-ний Рим» і про «лідерство» в Православ’ї
Глава ВЗЦЗ МП митрополит Волоколамський Іларіон відповів патріарху Варфоломію на звинувачення РПЦ в прагненні захопити «лідерство» в Православ’ї.
А також реалізувати ідею про Москву як «третій Рим». Владика Іларіон заявив, що побоювання Фанара з цього приводу є «чистою міфологемою», і що РПЦ «цілком влаштовує наше місце в диптихах».
По-перше, ідея про Москву, як про «третій Рим – це тільки логічне продовження ідеї про Константинополь як про «другий Рим».
По-друге, обидві ці концепції не мають основ ані в Євангелії, ані в Священному Переданні ранньої Церкви. Вони засновані на проблематиці церковно-державних відносин в ті часи, коли християнство стало державною релігією спочатку в Римській імперії, а потім на Русі. Ідеї про «N-ий Рим» швидше політичні, ніж християнські. Господь наш Ісус Христос і Його апостоли вчили про те, як досягти Царства Небесного, а не як побудувати щось подібне на землі. «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мф. 6:33) – універсальний закон на всі часи.
По-третє, звинувачувати в претензіях на «лідерство» можна на підставі якихось офіційних документів або принаймні на заявах ієрархів. Як відомо, таких з боку Константинопольського патріархату предостатньо, в той час як з боку РПЦ вони відсутні зовсім.
По-четверте, «лідерство» в Православ’ї, якщо можна так висловитися, може мати місце, але це лідерство зовсім іншого плану. Це лідерство в сповідництві, служінні і святості. Воно нікому не може бути нав’язане, його приймають добровільно. Ми шануємо великих учителів і святителів – греків, святих благовірних князів – руських, сербів та інших, преподобних отців – єгиптян, греків, сирійців і так далі. Ми почитаємо сонми мучеників і сповідників руських XX століття. Шануємо святителя Миколу Сербського і преподобного Паїсія Святогорця. Всі вони послужили Богу і Його Церкві тими дарами, які отримали від Творця, і всі вони є «лідерами» Церкви. Але «лідерство» це не переходить автоматично на священноначалля тих Помісних Церков, в яких ці святі звершували своє служіння. Слава Богу, ми не в католицтві, де «надналежні заслуги святих» надходять в «казну», якій папа розпоряджається на свій розсуд.
