Чому уніатам не подобається, коли їхнього священника беруть за горло
12 грудня всю Україну обурило відео із с. Дуліби (передмістя Стрия Львівської області), де співробітник ТЦК вручив повістку священнику УГКЦ Михайлу Чмиру.
При цьому військовий хапав його за горло, штовхав, матюкався і в цілому поводився вкрай грубо. Виник скандал. Уніати поскаржилися голові Львівської ОВА, і незабаром у ТЦК заявили, що «герой» скандалу – самозванець. Мовляв, поруч із ним стояв справжній військовий, а цей – несправжній.
Виглядає малопереконливо, але не в цьому річ.
В УГКЦ зараз масово обурюються, мовляв, із «панотцем» так поводитися неприпустимо. Але хіба так це все несподівано? Чому уніати не обурювалися, а навіть схвалювали, коли там же, у Стрию, «активісти» облили на літургії зеленкою священника УПЦ? Коли били священників під час захоплень, беззаконно виганяли їх із храмів і власних будинків? Коли ображали останніми словами?
Що, просто ті – «погані», «ворожі» священники, а ці – «хороші», «свої»?
Так, до якогось моменту народ із такими відмінностями погоджується. Але лише до якогось. А весь цей час люди підсвідомо засвоюють, що можна взагалі бити, ображати і знущатися з людей у сані. І коли закінчуються «московські» попи, вони звертають свій погляд на «патріотичних». Просто за звичкою.
Що не подобається? То ви ж їх самі цьому навчили.
