Документи РФ як основа для перейменування УПЦ
2 листопада апеляційний суд Києва залишив чинним рішення Окружного суду від 15.05.23 про «законність» перейменування УПЦ на РПЦвУ.
Текст рішення величезний, але всі його аргументи зводяться до того, що порошенківський закон про перейменування від 20.12.2019 справедливий, бо справедливі його тези. А вони за фактом зводяться до того, що УПЦ є частиною РПЦ, якщо про це говорить один із наступних пунктів.
1. У статуті УПЦ є вказівки щодо її входження до структури РПЦ.
2. У статуті РПЦ є вказівки на входження до її складу УПЦ.
3. У статуті РПЦ є вказівки про обов'язкове входження до її структури ієрархів УПЦ.
«Апеляційні» судді заявляють, що «дотримані» всі три пункти, а отже – справа доведена.
Відповімо за пунктами.
1. У нинішньому статуті УПЦ немає жодних вказівок щодо зв'язку з РПЦ. Але «шановні» судді користувалися старим статутом, який діє до 27.05.22. А що? Дуже зручно. Дивно, що вони не досліджували радянських документів, коли наша Церква була українським екзархатом.
2. Ухвалення в Україні судових рішень на підставі документів структур країни-агресора – це просто конгеніальна практика. Чекаємо тепер від цих суддів на рішення про проголошення Криму, захоплених східних та південних областей України «російськими територіями». А чого? Якщо можна УПЦ назвати «російською» на підставі статуту РПЦ, то чому не можна назвати «російською» українську територію, якщо про це написано в документах окупаційних адміністрацій та центральної влади РФ?
Давайте прямо. Ми всі розуміємо, що судді приймають такі рішення, бо одержують завдання «згори». Але діяти за свавіллям заради хотілок влади – це трохи ганебно, чи що.
Як там казав Зоря? Такої релігійної свободи ми ще не мали? Мали. До рівня Леніна-Сталіна-Хрущова просто рукою подати.
