Якщо завтра війна не з РФ
Як відомо, у війні між Ізраїлем і Палестиною влада України підтримала Ізраїль.
А тим часом цей локальний конфлікт може раптово стати глобальним. Президент Туреччини Ердоган украй жорстко засудив за вбивства в Газі і Ізраїль, і весь колективний Захід (до якого зараховує себе й Україна), попередивши, що «однієї ночі ми можемо прийти раптово».
І може статися так, що Україна випадково втягнеться ще в один військовий конфлікт – цього разу з ісламськими країнами на чолі з Туреччиною. Імовірність цього поки що суто гіпотетична, але вона є.
Що тоді станеться в релігійній сфері?
Сьогодні влада цитує Грамоту Патріарха Алексія, де сказано, що УПЦ пов'язана зі світовим Православ'ям через РПЦ, і на цій підставі обіцяє заборонити всю Українську Православну Церкву.
Але ж точно таке саме формулювання є в Статуті супер-пупер «автокефальної» ПЦУ, де сказано, що вона «єдина з Матір'ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами».
Якщо Україна втягнеться в конфлікт із Туреччиною, ми отримаємо ситуацію дзеркальну нинішній, де одна з українських конфесій матиме канонічні зв'язки з центром у країні-агресорі.
І ось дуже цікаво буде поспостерігати за риторикою нинішніх лобістів ПЦУ у владі. Чи називатимуть вони Думенка та Зорю «ердоганськими агентами», чи нацьковуватимуть на них СБУ, вилучатимуть портрети патріарха Варфоломія, організовуватимуть кампанії ненависті у ЗМІ? Чи вимагатимуть завтра розірвати канонічні зв'язки зі «стамбульськими попами» заради нацбезпеки країни?
Цілком. 400 років тому православних в Україні вже таврували турецькими шпигунами. Церква тоді вистояла, як вистоїть вона й зараз.
А ось щодо того, що вистоїть під тиском влади структура, де брешуть, ненавидять і грабують, – жодної надії:
«... і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його».
