Коли «експертиза» влади про УПЦ виявляється нікчемним папірцем
Німецький католицький богослов Томас Бремер «на тріски» розніс «експертизу» Держетнополітики про «підпорядкованість» УПЦ Москві.
Ту саму, яка стала юридичною основою для репресій влади на Церкву.
Бремер назвав її «упередженою», яка «спотворює факти» і взагалі – документом, який не можна розглядати як підтвердження зв'язків УПЦ із МП.
Логіка Бремера по-німецьки бездоганна. Основні тези:
1️⃣Собор УПЦ 2022 року виключив будь-які згадки про РПЦ (крім Грамоти в історичному контексті). Отже, для аналізу статусу УПЦ потрібно дослідити лише її Статут після цього Собору, але не «стародавні» документи, яким 30 і більше років.
2️⃣ДЕСС мала досліджувати документи, а не «займатися ворожінням і будувати гіпотетичні припущення».
3️⃣Те, що нинішній статус УПЦ не цілком відповідає нинішнім «стандартам», ухваленим у Православ'ї – це внутрішня справа УПЦ. І не справа держави вказувати Церкві, яким цей статус має бути.
4️⃣Те, що ДЕСС висуває УПЦ вимоги для того, щоб та стала «автокефальною» – це пряме порушення свободи релігії. Держава «не має права наказувати спосіб організації релігійної спільноти». Бремер нагадує, що УПЦ КП визнавалася державою 28 років, хоча ніхто у Православ'ї її Церквою не вважав.
5️⃣Те, що ДЕСС для визначення статусу УПЦ займалася аналізом документів РФ – вкрай дивно для українського держоргану. Жодні документи РПЦ «не можуть бути доказом чогось щодо УПЦ» хоча б тому, що в іншому випадку в Росії можуть, змінюючи свої документи, впливати на рішення української держави. Тим більше, що сама РПЦ не визнає незалежність УПЦ.
До того ж треба відзначити, що Бремер – фахівець з РПЦ, він – автор книги «Церква та імперія» про історію російського православ'я. При цьому він вкрай критично ставиться до російської влади і до нього за бажання не приш'єш «промосковськість». Текст Бремера – це об'єктивний та кваліфікований погляд з боку на те, що творить наша влада у церковній темі.
І якщо відкинути дипломатичність і такт німецького богослова, його аналіз дітища Єленського можна охарактеризувати одним словом – «ганьба».
