Якщо брешуть офіційні ресурси, кому ж вірити?
27 червня відбулася дивна історія. Прикордонна служба повідомила у телеграм, що її співробітники затримали на в'їзді до Києва «чергового проросійського попа».
«Попом» виявився митрополит Криворізький Єфрем, який їхав на святкування тезоіменитства Митрополита Онуфрія. У повідомленні ДПСУ містяться 3 тези:
1. Телефон ієрарха «був повний номерів російських абонентів, а також містив дані про антиукраїнську діяльність».
2. Прикордонники «з відкритих джерел» з'ясували, що він «є противником створення незалежної помісної церкви в Україні».
3. Правоохоронці передали архієрея СБУ «для подальшої душевної розмови».
Того ж дня пресслужба єпархії спростувала повідомлення ДПСУ, заявивши, що прикордонникам ніхто телефон в руки не давав, «відкриті джерела» – це «Миротворець», а про ніяке СБУ взагалі не йшлося. Після перевірки документів ієрарх поїхав далі до Києва.
Тобто дві тези з трьох – це просто брехня, а копання у «Миротворці» та переживання про «помісну церкву» начебто взагалі не повинні входити до функцій прикордонників. І це вже не кажучи про глумливий стиль тексту, який вкрай дивно виглядає на офіційному ресурсі держави.
І після цієї історії у всіх виникла одна думка – а що це було взагалі? Ми чекали якоїсь реакції від ДПСУ на скандал, але її не було. Повідомлення з фейками висить на каналі досі. Тому вже можна дійти невтішного висновку. Він очевидний, простий і сумний: сьогодні навіть офіційні канали держави заради дискредитації УПЦ опускаються до брехні та кривлянь.
А кому ж тоді вірити?
