Девіз християн-оптимістів: «Життя важке, але, на щастя, коротке!»
Йде православний по пустелі і раптом зустрічає лева. Падає на коліна й молиться: «Господи, зроби так, щоб цей лев став православним!» Тут лев встає на задні лапи, правою передньою осіняє себе хресним знаменням і починає молитись: «Очі всіх на Тебе, Господи, уповають з надією, бо Ти даєш поживу всім вчасно...»
Читаю синові (4,5 роки) Мийдодіра:
– В струмку, у ставку, в океані, і в річці, і в бані, старі й молоді, – слава довічна… – роблю паузу, щоб він продовжив.
Син видає:
– Богу.
Дружина чоловікові:
– У неділю піду до церкви, посповідаюся.
– Візьми з собою валідол. А то раптом батюшку прихопить.
Священик наказав у себе на парафії продавати для поховання в комплекті з покривалом та хрестом брошуру «Як поводити себе на кладовищі». Приїжджає він на відспівування, а у покійного в руках – хрест, дозвільна молитва та брошура «Як поводити себе на кладовищі».
На іспиті в семінарії:
– Яка заповідь була дана прабатькам у Раю?
– «Плодіться і розмножуйтеся!»
– Як-як?
– «У поті чола свого».
Батюшка запитує парафіянина:
– Навіщо ти лаєшся з дружиною перед сповіддю?
– У мене погана пам'ять, а варто зачепити дружину, так вона мені всі гріхи пригадує.