Одна людина шукала Бога. Спочатку прийшла до католиків – там зустріли привітно, розпитали про життя і посадили на лавку в перший ряд. Потім заглянув до баптистів – там і чаєм напоїли, і пообіцяли знайти наречену. Нарешті, він прийшов у православний храм – там лише одна старенька озирнулася, пирхнула і знову відвернулася, зосередившись на молитві. Тут він і вирішив залишитися.
Коли священик розмовляв з ним про його шлях до віри, він так мотивував своє рішення стати православним: «Батюшка, я економіст і знаю, що хороший товар нав'язувати не будуть!»
Відвідування церкви ще не робить людину християнином, як відвідування гаража ще перетворює вас в автомобіліста.
Священик – нареченому перед вінчанням:
– На питання «Маєш бажання добре і невимушене і міцну думку взяти собі в дружини…» треба відповідати «Так!», а не «Ех, була – не була!».
- Як ти думаєш, людям можна вірити?
- Можна. Нехай вірять!
У дитячому садку заняття з малювання. Вихователька підходить до дівчинки, яка із захватом щось «малює»:
– Що це ти малюєш?
– Бога.
– Але ж ніхто не знає, як Він виглядає!
– Ось зараз і дізнаються!
Найгірший момент для безбожника: він відчуває себе сповненим подяки, але не знає, кому дякувати.