В монастирську крамницю заходить молода дівчина.

Оглядає ікони і питає:

- Батюшка, у вас все ікони святі?

- Всі, - відповідає отець Іустин.

- Мені потрібна ікона богині краси.

- Та ось же вона! І простягає дівчині ікону.

Та дивиться на неї, радісно каже:

- Ой, яка гарненька! Розплачується і йде.

- Отець Іустин, яку ікону ви їй дали?

- Яка їй потрібна, таку і дав. «Додавання розуму» називається.

При цьому радісні очі отця Іустина випромінювали любов і доброту.

Священик домовляється з регентом, як будуть читати акафіст Всім святим: «Значить, я все читаю, а ви тільки - Радійте».

Любіть своїх ворогів, вони ваші найвідданіші фанати.

У сільській церкві, в результаті помилки, вінчання і похорон припали на один час.
Що робити, отець? - запитали у батюшки.
- Я думаю, треба починати зі шлюбу. Менше шансів, що передумає небіжчик.

Найкоротша сповідь:

- Отець, у мене 5 і 9 ...

- Ну, тоді 50 і 90.

Сьогодні в церковній лавці незнайома тітонька довго і уважно перебирала іконки:

- А що це у вас ніяк не знайду цього ...

- Кого?

- Ну, бичка.

- Якого бичка?

- Так адже рік бика! Сказали, краще в церкві брати, щоб освячений.

Як жахливо виглядають наші гріхи, коли їх робить хтось інший.