До дня віддання Вознесіння Господнього
До вершини в'ється вузенька стежка, в кінці якої відкривається дивовижний світ, в якому вже немає ні болю, ні печалі, ні зітхання.
Елеонська, або Маслична, – гора, з якої піднявся наш Господь Ісус Христос на Небо. Давайте піднімемося з вами на вершину і подивимося духовним зором на те, що відбувається внизу. У земному вимірі ця гора зовсім не висока, але в духовному – вона має величезну висоту, тому що знаходиться в центрі всієї світобудови.
Гору з усіх боків оточує долина, затягнута чорно-сірим задушливим смогом. Людей, будівель за цим туманом майже не видно. Все затягнула сірководнева енергія людських пристрастей. То в одному, то в іншому місці крізь темряву пробиваються схожі на величезні спалахи блискавки вогняні розряди. Це місця, де люди масово вбивають один одного.
Цей смог проколюють голки гострих антен. Одні з них випромінюють хвилі, які генерують в людях страх і ненависть. Інші транслюють розваги, блуд, гедонізм. Це засоби масової інформації. Змішуючись, ці хвилі перетворюються на диявольський коктейль, від якого люди поступово божеволіють. Дихати в цій долині важко, там немає чистого повітря. Ті, хто надихався цим смогом, мучительно живуть і так само мучительно вмирають, провалюючись у вогняну вируючу лаву.
Той, хто зумів не заразитися отрутою цієї долини, піднімається вище в напрямку вершини Єлеонської гори. Там вже немає смогу, повітря чисте, а вздовж схилу і вище в гору починає зеленіти прекрасний змішаний ліс, наповнений пташиним співом. У цьому лісі видно чудові долини, що рясніють різнотрав'ям і квітами. На них розкидані поселення людей, які змогли піднятися вище темного туману божевільного людства. До цих людей вранці стукає не новинна стрічка, а приходить ласкавий кіт. Він, муркочучи, починає штовхати своїм чолом, змушуючи швидше підніматися на молитву. У вікно заглядає цікавий голуб, будинок оточують привітні дерева, які стукають у віконце і бажають всім спокійної ночі або вітають початок світлого дня. Ці люди живуть в ілюзії безпеки і спокою, хоча їх щохвилини чатує смертельна небезпека.
За цим уявним ховається тисяча і одна біда – в лісі часто трапляються зсуви. Як грім серед ясного неба звучить вироком смертельний діагноз. Землетрус або війна руйнують маленький кришталевий світ блаженного благополуччя. Сімейні, фінансові проблеми, підірване здоров'я, зрада – і ось уже зсув забирає з собою крихке щастя земного благополуччя.
Той, хто це розуміє, намагається не затримуватися в цьому лісовому раю. Він знає, що час іти далі від небезпечного місця. Потрібно розірвати важкі ланцюги прив'язаностей і рішуче підніматися вище в гору. Але за лісом починається крутий підйом. Дерев там майже немає, тільки скелі й орли, що ширяють у височині, пильно стежачи за рідкісними мандрівниками. Йти важко, весь час у серці стукає думка, що закликає повернутися назад у ліс. Адже там було так добре і затишно.
Але той, хто, набравшись мужності і рішучості, зміг піднятися на велику висоту, озирається вниз і з подивом помічає, що зникли з поля зору не тільки смердюча долина, а й ліс. Внизу, куди не поглянь, білими клубами колишеться прекрасне море небесних хмар. А вгорі місячними ночами звисають налиті грона перлинних зірок, де співають хвалу Богу незліченні сонми ангелів. Вдень на небо піднімається сонце Любові, на яке неможливо дивитися без того, щоб не осліпнути. Його промені відбиваються в хрусткому білосніжному килимі і своїми веселими радісними іскрами проникають в глибину серця, несучи туди Божественний спокій і блаженство.
До вершини в'ється вузька стежка, в кінці якої відкривається дивовижний світ, де вже немає ні болю, ні смутку, ні зітхань, а тільки Світло, розчиняючись у Якому ми самі стаємо світлом.
