Чужих дітей не буває: у Києві пройшла акція на підтримку дітей ув'язнених

Вже четвертий рік поспіль цей благодійний захід під назвою «Великодні привітання», який пройшов 22 квітня, проводить у столиці Синодальний відділ УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи спільно з громадською організацією «Золотий вік України». Цей фоторепортаж журналіста СПЖ і розповість про те, як все було.

Суботній ранок 22 квітня. Початок екскурсії – біля центрального входу в Києво-Печерську Лавру. Тут у супроводі дорослих і зібралися дітки від 5 до 17 років з усієї України, чиї батьки – мати чи батько – відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Як розповів кореспонденту СПЖ начальник відділу музейно-освітньої роботи Національного Києво-Печерського заповідника Олег Топілко, для гостей була розроблена спеціальна програма.

і

«Ми вже не перший рік проводимо такі зустрічі у якості співорганізаторів, на Різдво і на Великдень, – каже Олег Васильович. Постаралися, щоб свято було максимально цікавим та змістовним. У Лаврі наші гості пройдуть стежками, якими ходили лаврські преподобні, узнають багату історію святині українського православ'я, заберуться на Велику Лаврську дзвіницю, ну і, звичайно, познайомляться з традиціями великого свята Пасхи, усіма видами розписів писанок, які ми зібрали з усіх регіонів України – Волині, Поділля, Галичини, Слобожанщини, Причорномор'я... Ви теж це все побачите своїми очима... Робота з сім'ями засуджених триває, і слава Богу, що зусиллями організаторів діти з таких родин не залишені без уваги».

Більшість з цих дітей ніколи не бували в Лаврі і тому з великою цікавістю оглядали її унікальний архітектурний ансамбль. Минуло зовсім небагато часу, і насторожені дитячі погляди змінилися посмішками та радісними іскорками в очах.

Веселі та пізнавальні інтерактивні ігри чекали на дітей під час відвідування Великоднього лабіринту. Тут на карті України вони познайомилися з багатьма видами розписів писанок, характерних для різних регіонів, виконували цікаві завдання від екскурсовода, розв'язували святкові кросворди на великодню тематику.

І, звичайно ж, фотографувалися на пам'ять.

Ближче до полудня діти помолилися за своїх батьків в Успенському соборі Лаври та отримали у подарунок іконки від голови Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи протоієрея Віктора Яценка. «Акція спрямована і на привернення уваги суспільства до цієї категорії дітей, – сказав батюшка. – Їм потрібна підвищена турбота. Зараз в нашій країні багатьом людям нелегко, але цій категорії населення набагато важче. Ми цю традицію продовжуватимемо. Молитва дитини за батьків має величезну силу, точно так само, як і батьківська та материнська молитва за дітей. Ми прочитали «Отче наш», поставили свічки, привітали один одного з Пасхою Господньою і в цій молитовній тиші згадали кожен про свої потреби, щоб швидше відновилися сім'ї».

Священик розповідає, в якій ситуації опиняються діти засуджених. «Як правило, – каже отець Віктор, – вони нічого не знають про своїх батьків або зрідка їх бачать під час короткочасних тюремних побачень. Тому великодні привітання із запрошенням приїхати до Києва 22 квітня на свято для дітей – велика радість у важкий для них період розлуки».

Всього ж листівки були надіслані майже за 300 адресами в усі регіони України. Інформацію обробляли волонтери громадської організації «Золотий вік України», які вже протягом 10 років в тісному контакті з Синодальним відділом УПЦ здійснюють ресоціалізацію вразливих верств населення і допомагають людям, які потрапили у складні життєві обставини.

Напередодні організатори акції отримали ці адреси від ув'язнених під час відвідування цілого ряду пенітенціарних установ. На жаль, на запрошення відгукнулися не всі. Частина листів повернулась до Києва з позначкою «не проживають». Висновок був простий: ув'язнені просто не знали точних місць перебування своїх дітей.

«Приїхали, звичайно, далеко не всі, – розповідає Президент ГО «Золотий вік України» психолог Яна Баранова. – Як правило, це матеріальні проблеми в неповній сім'ї, неточні адреси проживання дітей ув'язнених, але діти, які все ж змогли приїхати, як бачите, дали волю своїй невгамовній енергії. Причому, під час спілкування з цією дітворою, ми спеціально не зачіпаємо тюремні теми, хто з їхніх батьків сидить і чому. Говоримо про все, але тільки не про це. І, я вам скажу, дуже приємно спостерігати за цим морем дитячих емоцій і вражень. Діти відчувають дружнє ставлення до себе та відповідають взаємністю. І я вам скажу, ця акція – далеко не єдиний наш захід».

За словами Яни Вікторівни, організація «Золотий вік України» має чимало однодумців, що прагнуть не тільки підтримувати людей у важкій життєвій ситуації, але й побудувати в цілому відповідальне громадянське суспільство, формувати правову безпечну державу на основі кращого європейського досвіду.

«Серед останніх наших ініціатив, – продовжує Яна Баранова,– участь у робочій групі з реформування пенітенціарної системи при парламентському Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. До нового законопроекту з цих питань внесли від нашої організації 4 пропозиції, 3 з яких були прийняті. Вони стосуються мотивації до праці та захисту прав працюючих ув'язнених. Перша – укладати договори цивільно-правового характеру, друга – можливість зареєструватись і працювати як фізична особа-підприємець і третя – відкривати власні банківські рахунки. А ще в Законопроект про довічно засуджених внесли пропозицію щодо скасування довічного ув'язнення для жінок. І голос громадських активістів повинен бути почутий. Тим більше, що в цьому нас підтримує Українська Православна Церква».

Наша розмова з Яною Барановою відбулась під час переїзду всіх гостей з Лаври в Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця». Там після смачної обідньої трапези і було продовження свята за участю автора-виконавця пісень, творця і учасниці реаліті-проектів «Світова жінка» Алли Медведєвої. Її творчий псевдонім «Аллочка-запальничка», повірте, повністю відповідав вмінню створити в одному із залів музею справжнє свято.

А веселі хороводи, пісні й танці завершилися під відкритим небом цілим феєрверком дитячих та дорослих емоцій.

Хлопчики та дівчатка відпустили в небо різнокольорові кульки, і кожна дитина – зі своїм потаємним бажанням. А журналіст СПЖ поцікавився у Алли Медведєвої, що вона в цей момент відчула.





«Відчула себе дитиною, – сказала Алла Олександрівна. – Дитина – це ж як ангел. Вона не вміє брехати, вона говорить те, що вона думає, вона вірить у дива. І ось сьогодні було важливо бути з цими дітками. У кожної людини є своя місія. Навіть якщо людина зробила зло, найголовніше – потрібно її пробачити і з Божою допомогою жити далі. Бог один і церква нас об'єднує. Разом ми сила. Це наші діти, чужих дітей не буває. І в жодному разі не можна допустити, щоб ці дітки повторили долю своїх батьків».

Проведенню благодійної акції сприяли Благодійний фонд «Посольство життя», Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Благодійний фонд допомоги постраждалим від злочину «Примирення» в честь Іоанна Милостивого Патріарха Александрійського, Профспілка військовослужбовців, ветеранів, учасників бойових дій, АТО і поліцейських, громадська організація «Альянс Української Єдності», Профспілка соціальних установ і громадських об'єднань.