Діти з Мелітополя побували у «билинному» Києві

3 січня до столиці приїхала велика група дітей з Мелітополя – учасників благодійної Різдвяної акції Паломницького центру УПЦ «Билини стародавнього Києва». Цей захід, який проходить вже не перший рік в період новорічних канікул для хлопчиків та дівчаток з різних регіонів України, у нинішньому році було вирішено присвятити ранній християнській історії нашої країни. На новому екскурсійному маршруті, названому «Билини стародавнього Києва», вже побували перед Новим Роком більше 200 дітей з багатодітних сімей, дитячих будинків сімейного типу, учнів православних недільних шкіл з Донецької, Чернігівської, Криворізької та інших єпархій УПЦ.

 Цього разу разом з гостями був і журналіст СПЖ.

Вранці стартували з залізничного вокзалу у великому комфортабельному автобусі. В групі, разом з супроводжуючими, – майже півсотні хлопчиків та дівчаток у віці від 6 до 14 років. Всі вони – вихованці недільних шкіл при храмах Мелітопольського благочиння Запорізької єпархії УПЦ. Увагою дітвори відразу ж заволоділа заступник директора Паломницького Центру Неоніла Ворсіна. Саме з її допомогою ми й здійснили цього дня захоплюючу подорож у глибину століть.

Перша екскурсія була до Національного науково-природничого музею, розташованого у самому центрі міста. Там наша група оглянула цікаву діораму, яка називається «Київ. Х століття. Місто Володимира». Саме за часів київського князя Володимира Святославовича, після прийняття християнства у 988 році, – за словами Неоніли Валентинівни, – розпочався інтенсивний розвиток Києва як центру Стародавньої Русі.

У цей час розширюється територія міста, переобладнуються старі й будуються нові оборонні споруди. Цей переломний період в історії міста й відображає діорама. В центрі композиції – Десятинна церква, палац княгині Ольги і князя Володимира, головні врата Києва, які пізніше були названі Софійськими. А сама діорама була створена за матеріалами розкопок на Старокиївській горі.

Туди, на Старокиївську гору, і приїхав потім наш автобус. Діти побачили знаменитий Андріївський узвіз, не менш знамениту Андріївську церкву та місце, де археологи знайшли фундамент Десятинної церкви – головну споруду стольного граду та перший кам'яний храм часів Київської Русі. Як свідчить переказ, у нього – особлива святість, адже він був споруджений на місці смерті первомучеников-християн Федора та Іоанна. Нині тут стоїть Десятинний чоловічий монастир Різдва Пресвятої Богородиці.

Діти дізналися й про те, що 15 грудня 2012 невідомі підпалили храм, але полум'я виявилось безпорадним біля православних святинь. Частка мощей блаженної Матрони, чудотворна ікона Божої Матері «Десятинна» і чудотворна ікона Божої Матері «Княжеградська» («Мінська») опинились в епіцентрі пожежі. Але, будучи охоплені полум'ям протягом двох з половиною годин, вони залишилися зовсім неушкодженими. Постраждало все навколо: розплавилися кондиціонери, звалилась внутрішня обшивка купольної частини церкви, згоріло оздоблення храму та всі дерев'яні предмети, а ікони залишилися цілими. Ось так чудодійні властивості святинь проявились наочно.

Дорогою в Києво-Печерську Лавру дітям показали головну ялинку столиці, встановлену на Софійській площі, а по сусідству, на Михайлівській площі, організатори екскурсії запропонували ненадовго зупинитися та відвідати усім облаштоване тут новорічне містечко розваг. Діти із задоволенням фотографувалися біля пам'ятника княгині Ользі, пройшли різдвяним «тунелем бажань», розглянули привезене з Франції колесо огляду, купували сувеніри.

У другій половині дня гості з Мелітополя приїхали до Києво-Печерської Лаври, побували біля меморіального знаку на честь засновників Лаври Антонія і Феодосія, біля пам'ятника Кирилу і Мефодію, помилувалися зимовими пейзажами на оглядовому майданчику, відвідали церкву всіх преподобних Печерських. Наш екскурсовод Неоніла Ворсіна, яка працювала в Лаврі майже 20 років, сказала автору цих рядків, що відвідування цієї святині діє на дітей особливим чином. Заходячи на територію, їхня поведінка змінюється, а сприйняття навколишнього набуває іншого сенсу.

«Діти, – каже Неоніла Валентинівна, – набагато краще відчувають і сприймають чистоту, ніж дорослі. Для них можливість доторкнутися до чогось чистого і світлого складно переоцінити. Так і для цих дітей відвідування Лаври стане ще одним духовним каменем у фундаменті формування їхньої особистості».

Тут, у Києво-Печерській Лаврі, майже все – жива історія: билинні персонажі, великі князі, страшні навали. І в глибинах цієї історії – непосильний, за нашими мірками, подвиг перших ченців.

Щоб бути з Господом, вони влаштовували собі келії в печерах, закопували себе в землю, перемагаючи пристрасті. Пройшли століття, але й сьогодні від їхніх мощей, що зберігаються в лаврських печерах, виходить сила живої віри. Про це йшла мова на екскурсії у ближніх підземних лабіринтах. Юні паломники з Мелітополя із захопленням та зацікавленістю слухали екскурсовода і оглядали мощі. Діти дізналися, наприклад, що в лаврських печерах спочиває чверть всіх святих, прославлених в Руській Православній Церкві за тисячу років.

І серед цього різноманіття найславетніших подвижників Давньої Русі ось вже більше восьми століть особливим світлом сяє образ преподобного Іллі Муромця, великого богатиря Святої Русі. Як виявилось, навіть найменшим екскурсантам з нашої групи ця історична особа добре знайома. Як і оспівані у билинах Добриня Никитич, Альоша Попович, Святогор та інші могутні богатирі-герої того часу. Билини прославляли подвиги руських богатирів, спрямовані на визволення від ворогів рідних земель. І ці персонажі не вигадані. Вони проживали у IX-XII століттях на території стародавньої Київської Русі.

Після відвідин Києво-Печерської Лаври, вже ближче до вечора, автобус привіз гостей з Мелітополя в «Парк Київська Русь», розташований в 40 кілометрах від столиці. По суті – це науково обґрунтована реконструкція Київського Дитинця (центральної зміцненої частини міста), яким він був у 10 столітті за князя Володимира, в масштабі 1:1. На вході зустрічали юнаки та дівчата в національних костюмах. І дуже потішило, що на них був одяг, який насправді відображає дух епохи Київської Русі.

Співробітники парку провели дітей територією, показали вїздні ворота з двома вежами, оборонні стіни, ристалище (місце проведення середньовічних турнірів), княжу палату, житло простого киянина та інші споруди середньовічного міста.

Дітям показали невеличку виставу на Різдвяну тематику у виконанні артистів майданного театру «Парку Київська Русь», а також розповіли, що його територія часто стає місцем демонстрації історичних народних звичаїв та обрядів, театралізованих лицарських баталій, виступів кінних каскадерів та етнічних фольклорних колективів.

І на завершення цікавої та пізнавальної екскурсії – смачна і здорова їжа у місцевій «Корчмі». Перед самим від'їздом групи з Києва журналіст СПЖ розпитував про враження Дениса Подлубного. Йому 14 років. Навчається у 9 класі Мелітопольського ліцею №9. З 5-го класу відвідує школу Джур, що працює при цьому ліцеї, де за спецпрограмою проходять навчання молоді козачата. Як розповів Максим, там вони вивчають історію свого краю, Запорізької Січі, основи православ'я, вчаться надавати першу медичну допомогу, займаються спортом, є вогнева підготовка та рукопашний бій. «Хочу стати військовим, – каже Максим. – До такого рішення підштовхнула наша школа Джур. Джури – це патріоти, захисники православ'я і своєї Вітчизни. В нас проходить посвята молоді у козачата, і там ми даємо клятву вірності своєму народові. Тут з нашої школи Джур – майже половина всієї групи. З нами і засновник цієї школи, завуч Олена Миколаївна Федоренко. До речі, я в Києві вперше. Просто приголомшений. Дуже сподобалася Лавра та парк, а наш екскурсовод Неоніла Валентинівна – це просто ходяча енциклопедія. Від усіх наших хлопців та дівчат – велике спасибі організаторам за цю екскурсію, за цю поїздку».

Своїми враженнями поділився і  керівник паломницького відділу Мелітопольського благочиння Запорізької єпархії УПЦ Ігор Іванов, який супроводжував цю групу. «Мені дуже приємно бачити на дитячих обличчях посмішки й радість, – сказав Ігор Васильович. – Подібні заходи дарують цим дітям віру і надію на гарне майбутнє. Приємне проведення часу, нові знайомства, багато цікавої інформації, подарунки від організаторів, атмосфера дружелюбності. Все це вселяє дітям впевненість, що вони – діти України, що країна їх любить, і вони їй потрібні».