Заява СПЖ у зв'язку зі звинуваченнями у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі

27 липня завершився Всеукраїнський Хресний хід миру, любові та молитви за Україну, який відбувся за призовом канонічної Української Православної Церкви і з благословення її голови, Блаженнішого митрополита Онуфрія.

У зверненні до вірних перед початком Хресного ходу наш предстоятель, зокрема, сказав:
«З глибокою скорботою на серці ми всі нині переживаємо новітню трагедію — на сході України триває збройний конфлікт, проливається безвинна кров наших земляків. Найбільше, що може зробити наша Церква — це закликати до миру та посилити молитви про дарування миру нашій Українській землі, що ми й робимо від початку збройного протистояння. Але незважаючи на миротворчу місію нашої Церкви, її намагаються зробити ворожою українському суспільству. Сьогодні на мирній території України розпалюється міжконфесійна війна, створюються різноманітні провокації спрямовані як проти духовенства та вірян зокрема, так і проти Української Православної Церкви загалом. Разом з тим, нам відомі непоодинокі випадки, коли об’єднавча сила молитви вірян творила чудеса.

А тому, з Нашого благословення, єпархіями Української Православної Церкви пройде Всеукраїнський хресний хід, з молитвою за Україну, який розпочнеться 9 липня на заході України — зі Свято-Успенської Почаївської Лаври, а 3 липня на сході України — зі Свято-Успенської Святогірської Лаври. 27 липня, напередодні святкування дня Хрещення Київської Русі та пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, ці Хресні ходи зустрінуться у м. Києві на Володимирській гірці і разом пройдуть до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, де будуть звершені урочисті Богослужіння. Хресні ходи супроводжуватимуть чудотворні ікони Божої Матері — «Почаївська» і «Святогірська» та інші шановані святині.

Цей Хресний хід, який одночасно розпочнеться із Заходу і Сходу, пройде всією нашою Державою. Він фактично об’єднає Україну, бо Православна Церква завжди виступала і є зараз такою силою, що єднає всіх людей нашої країни».

У цих словах – всеосяжне пояснення необхідності Хресного ходу (ХХ) і його миротворчого характеру.

Дякуємо Господу, Хресні колони заходу і сходу благополучно завершили багатоденний шлях, незважаючи на випробування, спокуси, погрози і провокації з боку недругів. Два «крила» ходу зустрілися і з'єдналися на Володимирській гірці у Києві під час урочистого молебню Блаженнішого митрополита, а потім пройшли до Києво-Печерської Лаври. Кількість віруючих, які взяли участь у заключному ході, за найскромнішими підрахунками, становить понад 80 тис. осіб.

Розуміючи, як важливо об'єднатися в питанні миру всім людям доброї волі, здорові сили суспільства, журналісти, експерти – не тільки церковні, але й світські – з поважних інтересом стежили за історичною подією і намагалися об'єктивно висвітлювати її у ЗМІ, соціальних мережах, на прес-конференціях і публічних дискусіях.

Однак, з іншого боку, хрестоходна ініціатива Української Православної Церкви, яка, нагадаємо, є частиною сім'ї Православних Церков усього світу, викликала сильне неприйняття і протидію з боку її недругів.

Що нерідко виливалося в провокації, погрози і образи по відношенню до тисяч мирних молитовників, які йшли в Київ, щоб напередодні свята Хрещення Русі і пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира об'єднатися у молитві за мир. Дійшло навіть до того, що під Борисполем деякі люди, збожеволілі від розпалюваною певними ЗМІ та представниками нібито експертного товариства істерії навколо ХХ, лаялися і жбурляли яйцями в найвеличніші святині нашої землі – чудотворні ікони Пресвятої Богородиці і святих.

Таким витівкам сприяли, а часто і підбурювали до них, різномасті розпалювачі ненависті до канонічної Церкви – починаючи від деяких представників невизнаної жодною Православною Церквою світу релігійної організації, і закінчуючи деякими володарями високих державних посад і чинів.

Весь цей час «Спілка православних журналістів» уважно моніторила події навколо Хресного ходу, давала об'єктивні репортажі про нього, щодня висвітлювала всі подробиці його просування.

Православними медійниками було проведено телевізійний марафон «Хресний хід – 2016», де в студії В'ячеслава Піховшека в прямому ефірі висловлювали свою думку і обговорювали ХХ ченці і богослови, священики і миряни, експерти та журналісти.

Дуже важливим питанням, яке хвилювало і цих людей, і мільйони віруючих по всій Україні, була безпека учасників ходу, які периодично наражалися на образи, погрози і тиск з боку антиправославних сил. А також – постійна пильність і терпіння, щоб уникнути будь-яких провокацій з боку останніх, щоб не дати їм ані найменшого приводу для звинувачення нашої Церкви і пастви.

І хоча звинувачення все-таки сипалися, як з рогу достатку – тут і «роздача зброї в москальских церквах», і «вибухові пристрої» в котомках, і рух «російських диверсантів на Київ для захоплення влади», і «масові приклади використання учасниками ХХ георгіївських стрічок та прапорів ДНР», і «шпигунство» на користь північного сусіда – всі вони виявилися на перевірку наклепом, надуманими дешевими «качками», фейками «жовтих» ЗМІ.

Подібні інциденти в державі, де влада дійсно піклується про дотримання Конституції, міжнародних норм і стандартів свобод і прав, у тому числі – на мирні релігійні ходи, – було б приводом до того, щоб силові структури, відповідальні за безпеку учасників таких походів, активно доклали зусиль до забезпечення цієї самої безпеки і нейтралізації провокаторів і підбурювачів.

Однак, на жаль, протягом усього ХХ, аж до його приходу в Київ, ми, журналісти, що висвітлювали події навколо нього, часто стикалися, м'яко кажучи, із зворотним.

Звичайно, серед працівників правоохоронних органів є чимало людей, готових виконувати свої функціональні обов'язки, накази про забезпечення порядку і громадської безпеки, у тому числі під час походів, гарантованих законом. На щастя, вони підтвердили це на практиці, захищаючи, наприклад, віруючих УПЦ під Борисполем від агресії радикалів.

Але нерідко під час Хресного ходу його учасники і репортери стикалися з, м'яко кажучи, дивними ситуаціями, коли силовики виконували свої функції, скажімо так, з небажанням. Наприклад, в Житомирі озлоблених антиправославних агресорів утримали не поліцейські, а ветерани АТО (!), які приєдналися до ХХ.

Тут можна взагалі згадати, як часто представники міліції – поліції діяли під час захоплень православних храмів, побиття священиків і віруючих... Як досі не розкриті кричущі тяжкі злочини, в тому числі вбивства представників духовенства УПЦ.

Тим більш дивними виявилися заяви вищих чинів відомства про те, що сприяли нагнітанню напруги самі хрестохідці! А також – журналісти СПЖ, які висвітлювали події навколо ХХ і тим самим частково виконували функції силових органів, оскільки провокатори і радикали боялися гласності і не йшли на загострення.

Наприклад, по мірі наближення до Києва глава МВС А. Аваков напередодні наближення до столиці двох «крил» Хресного ходу заявив, що «...муляжі мін і реальні бойові закладки з гранатами за запланованим маршрутом прямування – не залишили у нас сумніви в реальності погроз і провокацій...», і тому «силами Нацполіції і Нацгвардії МВС заблокував прохід Ходу по вулицях Києва. Безпека громадян – вище за релігійні ритуали».

Залишимо на совісті міністра його позначення Хресного ходу вірних Церкви, яка вже більше тисячі років окормляє наш народ, як «релігійного ритуалу».

Але в згаданій заяві саме з Хресним ходом недвозначно пов'язується «реальність погроз і провокацій».

Пов'язується, незважаючи на те, що протягом усього часу молитовного руху не було зафіксовано жодної «загрози або провокації» з боку його учасників – ні щодо молодиків, які бесчинствували на «блокпостах», ні щодо недружніх ЗМІ чи працівників силових структур, ні, тим більше, по відношенню до населення міст і сіл, через які пролягали маршрути паломників.

Не вважати ж «погрозами або провокаціями» відмашку тапком у бік журналістської телекамери якогось громадянина, якого тут же намагалися зобразити «титушкою» з Хресного ходу, що напав на ЗМІ. Хоча в Інтернеті вже всюди гуляє відеозапис, де він заперечує свою причетність до КХ!

А як можна охарактеризувати нахабну брехню деяких ЗМІ, які заявили про те, що 27 липня були нібито затримані учасники Хресного ходу, що розгорнули плакат «Донбасс – русский мир»? Чому ніхто не спромігся перевірити інформацію і з'ясувати, що мова йшла про людей, які виступали проти ХХ і намагалися спровокувати його учасників кількома плакатами з образливими написами? Хіба це не провокація, не свідоме розпалювання ненависті до віруючих УПЦ? Хіба це не квінтесенція всіх тих маніпуляцій, брехні, обману, якими «годували» українців протягом останніх тижнів? Чому відповідні структури сором'язливо закривають на це очі? У нас в країні демократія і влада закону чи панування подвійних стандартів?

І як потрібно сприймати слова радника міністра внутрішніх справ Зоряна Шкіряка, який заявив, що повідомлення про 80 тисяч учасників ХХ, які пройшлися від Володимирської гірки до Києво-Печерської Лаври, є фейками? Що нібито насправді там було всього лише 11-12 тисяч осіб. Ми пропонуємо згаданому представнику силової структури переглянути уважно наше відео про ХХ. Колона віруючих йшла в Лавру з гірки більше 2 годин! При цьому вона розтягнулася на кілька кілометрів. Якщо хтось не сильний в арифметиці, то ми можемо допомогти. 11 тисяч – це маса людей розміром, грубо кажучи, 100 на 100 метрів. А колона розтягнулася, повторюємо, на кілька кілометрів!

Ми також хотіли б попросити главу МВС надати всі необхідні відомості – з протоколами оглядів, речовими доказами і свідченнями свідків про те, які саме «реальні бойові закладки з гранатами за запланованим маршрутом прямування» були знайдені в ході оперативних дій, подібних до того, яким керував його радник, народний депутат України Антон Геращенко. На опублікованих відеозаписах видно, як відбувається пошук «вибухівки» з собаками і навіть її «нейтралізація» за допомогою робота. Однак немає доказового відео її реального існування. А якщо таких матеріалів немає, це викликає великі сумніви в самому факті «закладок». Чи не було все це придумано, щоб залякати віруючих? І чому, як запитав один з інтернет-коментаторів, «замінованою територією» можна було їздити автомобілям, що видно на відзнятому матеріалі, і не можна було йти колоні?

Хресний хід благополучно, без ексцесів, завершився. І ось тут-то згаданий радник міністра звинуватив СПЖ, ні більше, ні менше, як «у спробі розпалювання міжрелігійної ворожнечі в Україні».

Ось що він опублікував на своїй сторінці у Facebook: «Для тих, хто хоче розібратися в питанні, як, чому і навіщо раптом УПЦ МП вирішила провести такий масштабний захід – рекомендую вивчити історію раптово виниклої восени минулого року громадської організації «Спілка православних журналістів», яка, починаючи з березня цього року, словами свого найактивнішого члена В'ячеслава Піховшека, почала заявляти про те, що «ймовірність релігійної війни в Україні дуже висока», – сказав він.

«Думаю, що над роботою цієї громадської організації є сенс поспостерігати фахівцям з СБУ і Служби зовнішньої розвідки України. Проект «Миротворець» вже вніс цю організацію в план для пильного вивчення її ролі у спробі розпалювання міжрелігійної ворожнечі в Україні».

Що підштовхнуло радника до таких звинувачень на адресу СПЖ? Чи не прикрість через те, що Хресний хід відбувся, незважаючи ні на які хитрощі його супротивників?

Але ці вислови А. Геращенко – не просто репліка ображеного чиновника. Це пряма загроза журналістам СПЖ і свободі слова, носіями якої вони є. Саме загроза! Багато українців знають, що собою являє сайт «Миротворець», керований ним. У всіх на пам'яті безвинна загибель Олеся Бузини та інших людей, дані яких були опубліковані на цьому «миротворчому» ресурсі. Тепер же поліцейський чиновник, паралельно звертаючись до СБУ, погрожує опублікувати на ньому нові доноси – на справжніх миротворців, які пройшли з Всеукраїнським Хресним ходом миру, любові та молитви за Україну.

Ймовірно, радник Авакова забув, яка була реакція представників ЗМІ, журналістських організацій, правозахисників на оприлюднення відомостей про журналістів, акредитованих у зоні АТО? Як керівництво країни було роздратовано цим фактом і поспішило вжити заходів для заспокоєння громадськості, в тому числі – зарубіжної?

Ми нагадуємо йому про це. І звертаємося в українські та міжнародні правозахисні організації, профспілки працівників ЗМІ і СНЖУ, ОБСЄ, ООН, інші структури з проханням про захист наших прав на свободу слова. А також залишаємо за собою право звернутися в суди – аж до міжнародних – з позовами про наклеп і порушення Конституції укупі з українськими законами і нормами міжнародного права.

Ми відповідаємо за кожне слово, кожну статтю і кожен відеосюжет, опубліковані нами. І готові пред'явити у всіх інстанціях в якості нашої правоти. В жодному з цих матеріалів не можна знайти ніяких підбурювань до «міжконфесійної війни», так само як і доказів «кремлівського» або іншого сліду, що підтверджують голослівні звинувачення радника голови МВС і інших «викривачів». Не можна, тому що їх немає і не могло бути.

Ми готові до захисту нашої честі і гідності, тому що наша совість чиста.

Спілка Православних Журналістів