Новий рік православного християнина: Вогняна Мавпа чи Христос?

Сьогодні Україна знаходиться в очікуванні Нового року, і, як завжди, з орієнтацією на східний календар – року Вогняної Мавпи. На думку більшості, саме вона впливатиме на все, що відбуватиметься з нами впродовж 2016-го. ЗМІ транслюють прогнози астрологів, відповідні побажання помітних світських особистостей та власні версії того, як слід провести новорічну ніч, аби «мавпа» залишилася задоволеною та посприяла бажаному життєвому «прориву» і принесла «удачу» в новому році.

При чому «успіх» вже розпочато: продумана система магазинних знижок, святкова індустрія подарунків, тематика кольору (наразі це червоний); вибагливі ялинкові прикраси, конфетті, бенгальські вогні; новорічні телевізійні програми, натхненні побажання один одному та щира віра у те, що усі негаразди обов’язково залишаться у минулому завдяки «мавпячим» проектам року, який на підході.

Єдиний «мінус» – останній тиждень посту, найважливіші дні перед Різдвом Христовим…Цей факт особливо «засмучує» православних, які хочуть бути в святковому настрої та дарувати «новорічну радість» рідним і близьким, не відступаючи при цьому від Бога та не зміщуючи християнських акцентів на відверто антихристиянські. Тому для багатьох із них Новий рік – це суцільні дилеми.

Ми живемо в складний час, тому не дивно, що серед сірості та поганих новин усім відчайдушно хочеться «свята» – яскравості, світла, любові. Особливо наприкінці навчального/робочого кварталу та посту, коли ми всі фізично й морально виснажені. Зважаючи на те, що людям часто байдуже, що святкувати (їм потрібна сама атмосфера свята, сама можливість відчути себе інакше), на «новорічні провокації» дуже легко піддатися. Однак, для воцерковленого християнина через нерозважливість це може завершитись зустріччю світанку нового року з відчуттям спустошеності й легкого розчарування в самому собі – так буває тоді, коли ти вкотре не проходиш «випробування віри». Саме тому для багатьох православних християн святкування Нового року – це завжди певний екзамен: таке «видовищне», для когось вкрай бажане свято напередодні Самого Різдва.

Через це дехто завершує свій «піст» якраз цього новорічного вечора. А як же інакше? «Вся країна святкує!». Особливо тепер, коли винуватицею торжества є смілива «вогняна красуня», яка полюбляє танцювати і веселитися. Світська періодика попереджає, що мавпа легковажна, через що її потрібно «остерігатися», однак «догодити» їй таки можна – фруктово-овочевим меню, яскравим одягом, незвичними зачісками та «карнавалом» у новорічну ніч. При цьому необхідно «розслабитися», посмакувати життя, насолодитися сьогоднішнім днем, не думаючи про те, що буде завтра, адже мавпа «не бачить проблем» – вони їй «заважають» жити в своє задоволення. Цього року «мохнатий звір» вчить йти до своїх цілей попри страхи та сумніви, розраховувати тільки на себе і брати від життя все. А найбільш завзятим шанувальникам Вогняна Мавпа обіцяє любов, благополуччя та достаток у 2016-му році…

Завдяки повсюдній пропаганді таких тенденцій починають дотримуватися навіть ті, хто вважає себе християнами, та думає, що живе по-Божому. Однак, це «язичництво» немає нічого спільного з Господом. Він, звісно, підтримує рішучість, але з урахуванням того, що людина найперше сподівається на Бога. Він за «вогонь», але вогонь віри, запал молитви та вміння любов’ю Христовою розпалювати чуже серце. Він за осмислене, благочестиве життя і «пам'ять вічну». Через це Господь не може сприяти новорічному «безумству», до якого нас закликає розгнузданий світ. А нам, православним християнам, важлива Його думка, а не чергова інтерпретація китайського гороскопу.

Звісно, зводити все до спільного знаменника неможна, адже люди святкують Новий рік по-різному: дехто таки не мислить його без ресторанного антуражу з феєричною шоу-програмою чи молодіжної вечірки вдома, але є ті, хто вважає це свято сімейним, або й вбачає у ньому можливість «усамітнитися» від зовнішньої метушні. Однак, за будь-якого «сценарію» буде цей вибір: поруч може бути тільки хтось о/Один – або «вогняна мавпа» або Христос.

Тому деякі православні ортодокси не сприймають Нового Рроку взагалі, не вважаючи його «святом». Ці християни не готують святкових столів і не вітають близьких з «прийдешнім», не бажаючи компромісити з «язичницькими» традиціями та образами (Дідом Морозом і Снігуркою найперше), – і вони мають на це право. Так само, як можуть вітати один одного з Новим роком інші православні християни, даруючи радісний настрій і подарунки своїм дітям, друзям та близьким. Головне, аби Новий рік не став черговим проявом нашого фарисейства, приводом для конфліктів із ближніми чи тим, що віддаляє нас від Бога. Якщо свято несе радість, натхнення, хороший настрій та не передбачає порушення заповідей Христових, воно «має місце бути».

Православні християни зустрічають Новий рік з такими ж надіями та сподіваннями на краще, як і не православні та не християни. Для нас це також подія, яку ми відмічаємо, однак питання в іншому: як і з ким?.. Кажуть, як зустрінеш новий рік, так і проведеш його, – в цьому є своя іронія. Якщо ти християнин-в-очікуванні-Різдва, то знаєш, що не Новий рік визначальна подія в череді зимових свят, адже за тиждень ми зустрічатимемо не просто початок чергового відрізку часу, а народження Самого Спасителя. Тому, визначаючись із варіантом святкування Нового року, ти враховуєш те, що зараз все-таки піст, і подія, яку ми чекаємо, потребує відповідної підготовки.

Новий рік не має зруйнувати трепет передчуття Різдва Христового, його суєта не повинна поглинати людину настільки, щоб не залишалося сил на зустріч Бога. Він не повинен позбавляти її благочестя та розхолоджувати утримання, з яким вона йшла цілий піст. В Новий рік кожному із нас головне не забути про свою душу, не розгубити того, що було набуто за останній місяць, в одну горезвісну ніч. Тому у ці «святкові» дні важливо не порушувати посту, обмежити вживання алкоголю та не кружляти під новорічні хіти, – слід бути з іншими тими, ким ми є – православними християнами. Адже завжди є варіант пісного столу, теплого сімейного/дружнього кола, спогадів, яких за 365-денний строк у кожного зібралося достатньо, та обговорення планів-мрій на наступний рік. А «новорічну казку» для близьких потрібно створювати, даруючи їм любов і світло очікуваного нами Різдва Христового.

Попри те, що Новий рік зовсім не та подія, яка може дати духовну «підзарядку» православному християнину, чим є сьогоднішній вечір для кожного з нас? Новий рік – це завжди підведення підсумків: переосмислення здобутків і втрат, відпускання негараздів і розчарувань, подяка Богу за те, що було, та те, чого не було, а також прохання Його про підтримку наступного року. Це час для прощення минулих образ і «переоцінка» себе – як людини та як християнина. Новий рік – це завжди надії та очікування, це віра у те, що наступного року все неодмінно буде краще. Однак, аби так і було, важливо пам’ятати про те, хто ми, де б і з ким ми не знаходилися цього вечора.

Окрім того, завжди є чудова нагода «відсвяткувати» Новий рік у церкві, яка в перший день нового року вшановує пам'ять мученика Воніфатія, якому моляться про позбавлення від п’янства та розпусти – найбільш характерних атрибутів світського Нового року не в родинному колі. Також свята Православна Церква має гарну традицію – служіння святкового молебну на початок нового року. Це можливість для спільної молитви й посилених прохання до Господа та Його «прибічників» про все, що хотілося б здійснити в наступному році. Ті, хто має звичку приходити до церкви Нового року, знають, наскільки особливі нічні новорічні служби: вони світлі, надихаючі та благовісні. Новий рік у храмі переживається зовсім по-іншому – в особливій духовній атмосфері та гармонії.

В новорічній проповіді митрополита Антонія Сурожського знаходимо слова про те, що Новий рік – це можливість натхненно, сміливо та радісно прийняти від Господа те, що Він нам дає. Навіть найбільш болюче та сумне, привносячи у нього світло та любов, які мають відчувати всі, з ким зводить нас Бог. На думку митрополита Антонія, для багатьох людей Новий рік – це визначальний день, тому вони активно частують один одного, веселяться, дарують подарунки – іншої радості в них немає. Для віруючих християн знаковою подією зимових святкувань є Різдво Христове, яке сполучає нас із іншою радістю. Однак, і нам в цей день є за що подякувати Богу й попросити Його благословення на прийдешній рік.

Нехай для інших – це найперше період «блискучої суєти», величезних черг біля кас гіпермаркетів і навіть деякого передсвяткового психозу. Однак для нас, православних християн, Новий рік – це нагода з новими силами почати роботу над собою, це новий етап внутрішніх змін, позбавлення від страхів, сумнівів і час духовного оновлення. Новий рік – це можливість отримати ще один шанс від Бога зробити чиєсь життя кращим і добрішим, подарувати світу більше любові і нарешті стати поруч Христа, Який Єдиний може впливати на хід подій 2016 року і сприяти реалізації наших мрій та побажань. Тільки потрібно довіряти Йому більше, аніж пронозам астрологів та міфічній Вогняній Мавпі. Тому де б не довелося кожному із нас опинитися у новорічну ніч, потрібно пам’ятати про те, що там найперше має бути місце Богу.