Про причини оскудіння любові
Коли ми чуємо заповіді про любов до Бога і ближніх (див. Мф. 22:35-40), то з першого погляду здається, що їх виконати нескладно. Та й без особливих нагадувань кожен відчуває, що справжній сенс життя можна знайти лише в любові. Але реально все далеко не так просто. Когось ми не можемо полюбити через його поганий характер або лінь, за те, що ця людина п'яниця і блудник. Ще хтось нам не подобається через скупість і скнарість. Хтось нам не подобається суто зовні, за довгий ніс або неохайний одяг. А хтось закохується в гарну зовнішність, але якщо при вирішенні якихось важливих життєвих питань ця людина нас підводить, то ми в ній повністю розчаровуємося. Багато хто думає, що любить, але реально лише відчуває тілесний потяг, який при найменшому випробуванні досить швидко минає, перетворюючись на ненависть.
Є чимало людей, які через перелічені вище причини взагалі не вірять, що існує справжня любов, за яку й життя не шкода віддати. Вони думають, що світом правлять хіть і гроші, а любов є лише на сторінках вигаданих романів і телесеріалів. Більшість задовольняється підробками любові, при яких людина не стільки любить Бога і інших людей, скільки саму себе. І якщо її самолюбство хтось боляче зачіпає, то любові наче й не було. Вона, як пара, зникає.
Є ще велика категорія людей, які думають, що вони люблять, однак постійно живуть у ненависті та страху. До всіх і до всього вони ставляться з великим сарказмом. І за всіма їхніми красивими палкими промовами, наприклад, про любов до батьківщини, за жорсткими викриттями тих, кого вони підозрюють у відсутності такої любові, ховається страшна порочність.
Ще дуже зручно ховати свою нелюбов за схоластикою, красивими богословськими міркуваннями, які відірвані від реалій життя. Та, на жаль, чимало людей приховують свою нелюбов і під церковними шатами. Ті, хто нині захоплює наші храми, штовхає в розкол, цим навіть не бентежаться і не дуже приховують свою ненависть.
Виникає питання: а якою є справжня любов? Як пояснює святий апостол Павло, справжня любов не шукає свого, тобто вона безкорислива, не заздрить, не звеличується, не гордиться, тобто зароджується в серці, яке постійно очищається за допомогою молитви і покаяння від пристрастей (див. 1 Кор.13:1-8). Джерелом своїм справжня любов має Самого Бога, Який і є Сама любов (1 Ін. 4:8, 16). Тому коли ми говоримо про любов, стверджує преподобний Іоанн Ліствичник, то говоримо про Самого Бога.
Чому ж останнім часом любов так швидко оскудіває і її місце займають недовіра і нескрихована ненависть? Апостол пояснює, що це відбувається через примноження беззаконь (див. Мф.24:12). Здебільшого людина навіть не розуміє, що йде дорогою беззаконня, бо все починається з малого: з непослуху батькам, обману вчителів і однокласників, раннього юнацького вживання алкоголю і куріння сигарет, незбереження цнотливості, нецензурної лексики, небажання безкорисливо допомогти іншим, у шуканні в будь-якій справі власної вигоди, легкому осудженні оточуючих, насмішок над ними, зневаги до молитви і посту, небажання ходити до храму на богослужіння, боязні сповіді. Так поступово, навіть без великих грубих вад накопичується гора беззаконь, під якою неможливо розгорітися полум'ю любові.
Наприклад, цар Ірод, який під дією хоті плоті, алкоголю і бажання догодити оточуючим, віддав наказ усікти главу святого пророка Іоанна, як зауважує євангеліст, міг до цього із задоволенням слухати його проповіді (див. Мк.6:20). Але той тягар беззаконь, який він накопичив протягом усього свого життя, не дав йому сили волі для покаяння. І він вчинив найбільший злочин. І всі інші злочини, які раніше вчинялися і вчиняються нині — це не результат випадковості, а плід вад у вихованні, незахищеності, через постійні компроміси зі своєю совістю, від впливу злих бісівських сил і недобрих людей. Також і зрада Іуди не здійснилася за одну мить.
Це результат накопиченої протягом тривалого часу злої енергії через відсутність уважної молитви і покаяння, одержимості пристрастю сріблолюбства.
І навпаки, істинна любов — це дар згори. Але удостоюються цього дару лише працьовиті, свято зберігаючі свою цнотливість люди. Можуть удостоюватися цього дару і блудники, але після довгих років покаяння.
Нині ми спостерігаємо досить поверхневе розуміння любові. У більшості випадків під любов'ю розуміють рух плоті і крові, всяке розпалення почуттів. І ось маємо результат. Усі війни і революції — це не стільки результат економічних проблем або історичної несправедливості, як пояснюють історики і політики, скільки результат оскудіння любові до Бога і ближніх.
Отже, якщо хочеш навчитися по-справжньому любити Бога і ближніх, не гріши. А якщо згрішив, поспіши принести щире покаяння.
