Свято на Волині: труднощі рухають процес

Вчора на Волині була радісна подія - освячення новозбудованого храму на честь святих Віри, Надії, Любові і Софії в селі Раків Ліс, що поряд з Камінь-Каширським.

На цьому святі були ми з архім. Нектарієм (Бакопулосом) - секретарем Тамасоської єпархії Кіпрської Церкви. Два роки тому, в 2019 році, ми з о. Нектарієм відвідували громади Західної України, в яких захопили храми. На Волині це були села - Раків Ліс, Брониця і Нуйно. О. Нектарій тоді сказав тим людям, які молилися в хатах (а в Раковому Лісі в палатці), що приїде на освячення їхніх храмів. Важко вірилося в це тоді, два роки тому. Люди навіть думали, що свяшеник це сказав так собі, для «красного словца» і для втіхи, як вони нам признавалися вчора. Мало хто вірив, що це можливо. Але, слава Богу, це сталося.

«Це той батюшка, який дотримується свого слова? Пообіцяв тоді і приїхав до нас сьогодні аж з далекого Кіпру», - говорили з задоволенням вчора жителі села.

Сам о. Нектарій, коли говорив після Літургії вітальне слово, в декількох моментах ледве стримував сльози. Подарував для храму євхаристичний набір - Чашу і дискос для причастя людей, а також ікону кіпрського святого - святителя Димитріана.

Було багато людей, осіб 300 приблизно. Всіх важко було охопити на фото. Громада дружна, сильна. Всі будували храм разом. Як казав місцевий настоятель - о. Ростислав, були моменти коли по 40 прихожан в день роз’їжджалися по навколишніх селах, по окрузі, і збирали пожертви на храм. Окрім того люди працювали на будівництві, допомагали хто чим міг. Також і священики з навколишніх сіл особисто приходили і допомагали в будівельних роботах.

Можливо скажу забагато, але передам слова о. Ростислава Сіжука - настоятеля, бо ці слова важливі. Батюшка говорив це в присутності багатьох людей і священиків.

- «Якби я знав наперед, що мені прийдеться пережити і якби Господь мені сказав, наприклад: ось вибирай, або випробування і великий красивий храм і багато людей або жодних випробувань і тиха, спокійна, маленька парафія, маленький храм, спокійне життя - то я б тоді, декілька років тому, вибрав би однозначно спокійне життя!» - ділиться спогадами про пережите о. Ростислав.

- «От саме тому Господь тоді й нічого тобі не пропонував!» - сказав на те, підсумовуючи ці роздуми священика, владика Волинський Нафанаїл під усмішки і аплодисменти всіх присутніх.

Дійсно, (додам тепер від себе), людина завжди шукає легких і зручних шляхів. Якщо перед людиною стоїть вибір легкого і важкого шляху, майже завжди людина вибирає легкий. І напевне саме тому Господь не відкриває нам майбутнього, підштовхуючи нас таким чином нам йти вперед і долати труднощі, але через них і досягати чогось такого, в що ми самі не могли б раніше і повірити, що ми можемо це зробити. Труднощі рухають прогрес, розвивають людину, суспільство, Церкву.

А о. Ростислав як з общиною, так і сам особисто з сім’єю пережив тоді багато.

В ті кризові часи до нього додому декілька разів приходили прихильники тієї конфесії, що була створена 2 роки тому і до яких відійшов старий храм, і виганяли його з хати, де він живе з 5 дітьми, погрожували. Зі злістю, ненавистю, агресією. А йому не було куди подітися. Зараз ситуація вже стала більш спокійною.

Але все це вже в минулому. Тепер це вже радість. Прекрасний новий храм, згуртована громада, все слава Богу!

І нам з о. Нектарієм було приємно бути свідками і учасниками цієї радості, цього прекрасного волинського торжества.

P. S.

«Однажды шторм закончится, и ты не вспомнишь, как его пережил. Ты даже не будешь уверен в том, закончился ли он на самом деле. Но одна вещь бесспорна: когда ты выйдешь из шторма, ты никогда снова не станешь тем человеком, который вошёл в него. Потому что в этом и был весь его смысл», - східна мудрість.