Не заважати Богу
Прийшла на сповідь жінка.
- Батюшка, я не стільки на сповідь, скільки хотіла з Вами порадитися.
- Добре, - кажу, - будь-ласка.
І розповідає про свою проблему. Я її вислухав і почав дещо вже їй говорити, радити. Але за трошки за богослужінням почали читати Шестопсалміє. В храмі виключили світло, погасили свічки, тишина. Кажу жіночці, що постійте, давайте помолимося, я піду вівтар, і потім вийду.
Виходжу після Шестопсалмія:
- Батюшка, я поки стояла, слухала молитви, що читалися, то зрозуміла свою проблему і як її вирішити.
І сама ставить абсолютно точно свій "діагноз" та розповідає що робити, щоб проблему вирішити. Цікаво, що на це її наштовхнули слова з богослужіння, з псалмів.
"Слава Тобі, Боже, - думаю, - як то добре, що Ти Сам їй все відкрив!".
Інколи нам, священикам, не треба думати, що і як сказати, не треба розказувати, розжовувати. Інколи слід направити трошки людину і залишити її, щоб вона сама постояла і послухала Бога, Який промовляє в словах богослужіння.
Але, як я помітив, це буває з тими людьми, хто приходить з вірою, зі щирим пошуком знайти й почути відповідь.
