Справді, сьогодні в Почаєві було як колись до війни та до вірусу
«Батюшка, просто сльози на очах, як тут добре, як радісно що наша Церква така сильна! - нестримуючи емоцій вигукнув знайомий з Корця.
Ще ніколи не зустрічав стільки друзів, знайомих, друзів із соцмереж одночасно і в одному місці. Та й ще, щоб всі були духовно піднесені та радісні. Таке можливо тільки в Лаврі.
«Батюшка, просто сльози на очах, як тут добре, як радісно що наша Церква така сильна! - нестримуючи емоцій вигукнув знайомий з Корця. Скільки багато людей зібрала Богородиця в своїй обителі?»
Справді, сьогодні в Почаєві було як колись до війни, до вірусу - велелюдно та святково. Декілька тисяч богомольців зібралися на святкуванні в честь Почаївської ікони Божої Матері. Здавалося, що Небо прийшло на землю, створивши затишний оазис без війни, печалі та хвороби, вірусу та розділення. Все залишилося за межами монастиря, десь далеко, куди не хочеться повертатися. Християни увійшли в радість Господа де була святість , отримали ліки від тілесних та духовних хвороб. Благодать Творця не допустила знегоди в дім чудотворної Почаївської ікони - в святу лавру.
Люди молилися до Цариці Небесної перед її іконою як і 345 років тому , коли ченці благали Пречисту захистити обитель від турецької навали. Молилися, щоб в цей непростий для церкви та держави час, Пріснодіва покрила своїм омофором Почаївську обитель та нашу Україну.
З Праздником.