Політична партія Київського Патріархату
Спостерігаючи за тим, як прискорюється поглинання УАПЦ "Київським патріархатом", вкотре переконуюсь в тому, що міжконфесійний конфлікт в Україні має виключно політичний підтекст. Все це, зважаючи на той факт, що об'єкти конфлікту зовсім не здогадуються про те, що часто стають лише "пішаками" у цій "шаховій партії".Нещодавно скандально відомий архієпископ Тернопільський УАПЦ Мстислав Гук заявив: «Серйозні люди» з Адміністрації Президента і один з місцевих нардепів, з якими ми спілкувалися, відкрито говорили: «Владико, переходіть у «Київський патріархат». Буде вам сприяння від Адміністрації Президента України. Все вам допоможуть, навіть матеріально».
Згадуючи міжконфесійні конфлікти, які мали місце на Волині, з впевненістю можна сказати - пан Гук не вигадує. На адресу священиків УПЦ, які сьогодні перебувають у стані фактичних гонінь, також лунали "цікаві" пропозиції різного характеру. Але суть навіть не в цьому. Складається стійке враження, що певні сили докладають чимало трудів для того, аби в Україні не було цілісної церковної інституції православного спрямування. І, треба сказати, що ці сили далеко не праовславно-християнського віросповідання і способу мислення.
Замисліться! Навіть сьогодні, не зважаючи на різноманітні перипетії, в Україні найвищий рівень довіри є лише в Церкви. Не політики, не ЗМІ, не ще хтось чи щось, а Церква! Зрозуміло, що цілісна Церква була і залишається "кісткою в горлі" багатьом з тих, хто послідовно, протягом кількох століть втілює в життя план зі знищення одного з найбільших православних вимірів в усьому світі.
Хочеться нам цього чи ні, але все це - елементи справжньої боротьби з Православ'ям, як зі світоглядом, який не вписується в ті глобалізаційні принципи, котрі сьогодні активно просуваються в інших течіях. Цілеспямоване будівництво утопічного "Еквілібріуму" спиняється в основному - Православ'ям. Саме тому, нікому з них тепер не вигідна потужна православна держава у центрі Європи. Саме тому, покладено цілі століття на те, аби вносити розбрати і розділення на тому підгрунті, яке формувало свідомість багатьох поколінь нашого народу. Саме тому, вони, під різними приводами, хочуть забрати в нас те, що єднало людей сотні років поспіль.
В зв'язку з цим, будь-які розділення Церкви, які мали місце в історії нашої Батьківщини раніше, без перебільшення можна назвати боротьбою добра зі злом. Тому нашою метою повинне бути не спотворення православного обличчя нашого народу, шляхом так званих компромісів, а навпаки - його всеціле віднайдення в тому оригіналі, який нам було даровано на початку існувння Київської Руси.
0
0